Обрати сторінку

У психології аутоагресія – це захисний механізм психіки, реакція на стрес, психологічну травму. Коли людина з якихось причин не може спрямувати агресивний імпульс на зовнішній об’єкт, що спричинив її агресію, вона перенаправляє її на себе. 

Саморуйнування може означати що, будучи дитиною чи підлітком, людина навчилася пригнічувати  агресію, через що та перетворилася на аутоагресію.

Що стає причиною?

  • Насильство (фізичне, емоційне, сексуальне чи психологічне). Людина, яка не змогла пережити травму, підсвідомо хоче знищити або покарати себе. Вона  думає, що тільки так можна припинити муки. Другий варіант: через біль людина намагається відчути, що вона ще жива, перекрити ті переживання новими.
  • Внутрішній конфлікт. Ненависть до себе, неприйняття якихось особливостей (зовнішніх чи внутрішніх), образа на себе – це стає причиною аутоагресії. Людина намагається знищити те, що їй не подобається у собі. Мова може йтися і про нездатність прийняти частину свого досвіду, наприклад, дитинство, що травмує, або токсичні любовні стосунки.
  • Нездатність відстоювати свою думку, конфліктувати. Якщо людина занадто багато і занадто часто мовчить, пригнічує свої бажання та потреби для інших, щось терпить, то рано чи пізно це виливається в аутоагресію. В даному випадку аутоагресія – це коктейль із ненависті до себе (за слабкість) та агресії на інших (якщо чия поведінка не влаштовує хворого).

Щоб вилікувати аутоагресію,  потрібно зрозуміти, що тригерить саме вас (травмує, дратує, запускає черговий акт аутоагресії). Виявіть тригери і позбавтеся аутоагресії за допомогою ведення щоденника. Запитуйте себе: «На кого я злюсь?», «За що я звинувачую себе?».

Профілактика аутоагресії передбачає підвищення стресостійкості, своєчасне лікування психологічних травм, психічних розладів та соматичних захворювань. А також важливо розвивати соціальні навички, бачити мету і сенс життя, дотримуватися їх. Важливо вчитися мистецтву конфлікту, вміти висловлювати почуття, відстоювати власну думку.