МакДональдз — найбільша мережа ресторанів швидкого харчування, яка має свої представництва у понад 100 країнах світу і налічує близько 38 тисяч закладів!
Історія першого придорожнього кафе розпочалася у штаті Каліфорнія, місто Сан Бернардіно. Дік і Мак Макдональди – брати не розлий вода, їм завжди було весело вдвох, здавалося більше нікого іншого і не треба було. Що говорив один, другий підхоплював. Ідея за ідеєю. Брати пробували дуже багато і хотіли ще більше. Так, через невдалу спробу стати режисерами в Голлівуді та відкриття кінозалу вони спробували щось нове на той час.
40-і роки ХХ століття у Каліфорнії називаються автомобільним бумом. Для нових потреб з’являються нові та привабливі пропозиції: церкви просто неба — «молися, не виходячи з машини»; кінотеатри – «переглядай фільми прямо на сидінні свого автомобіля»; і так звані драйвини – ресторанчики, де можна було купити їжу прямо з віконечка.
Брати наважуються спробувати придорожній ресторан. Це стало успішною спробою, яка за кілька років зробила їх багатими. Але так не буває, щоб у бізнесі не виникали складнощі. Ні, ресторанний бізнес був на піку процвітання, і не було чого скаржитися. Але Річард і Моріс були спостережливими та сміливими. Побачивши, як підлітки та місцева молодь галасує та свариться, б’є посуд, заграє з офіціантками — вони почали шукати рішення. До того ж кухарі завжди просили підвищення заробітної платні, а в меню було багато позицій, які продавалися не так часто.
Річард і Моріс вирішують зробити ризикований крок. Їм кажуть: “Ви божевільні, не можна так робити, закривати такий успішний ресторан!” Але брати, які завжди підтримують одне одного, вирішують переглянути роботу закладу та піти на реконструкцію.
Може і ризиковано було тоді прибрати з меню 87% позицій, залишити тільки гамбургери, чизбургери та картоплю фрі, що найчастіше продаються. Проте це скоротило кількість персоналу, який тепер мав би носити єдину уніформу — штани, сорочку та кепку, а в правилах з’явилися заборони на яскравий макіяж, помітні прикраси та парфуми. Посуд замінили на одноразовий паперовий. Технологічний процес приготування був налаштований так чітко, що тепер своє замовлення людина отримувала за 30 секунд! І що ще неймовірно – все це можна було спостерігати за скляною стіною будівлі – вперше!
Брати були задоволені, але особливо не відчували великої різниці з тими часами, коли успіх для них був лише мрією. Вони й надалі залишалися домосідами — раз на тиждень сходити на бокс, і все, в іншому їм, як і раніше, вистачало товариства один одного. Але судячи з усього, самі брати ще до кінця не розуміли, що їхня ідея може набути популярності у всьому світі. А може, не дуже цього хотіли.
На запитання “Чи хотіли б ви нагодувати гамбургерами весь світ?”, не занадто амбіційні хлопці, відповідали, що не особливо хочуть змінювати свій стиль життя, їм не подобається їздити сюди-туди, не хочеться жити в мотелях і мати зайву роботу з додатковими податками.
Ці розмови залишилися б тільки розмовами, якби не Реймонд Крок — комівояжер, завдяки якому весь світ дізнався про «МакДональдз».
Рей Крок — не надто успішний на той час, але дуже наполегливий і працелюбний 52-річний комівояжер, займався продажем міксерів у ресторанній галузі. Якось він отримав велике замовлення від якогось придорожнього кафе і йому стало цікаво, хто ж його покупці? Мабуть, Рей мав гарну інтуїцію, коли поїхав туди. Під’їхавши до закладу, перше, що він побачив, – це величезні черги до віконця видачі замовлень, але його відразу заспокоїли: “Не турбуйтеся, тут все дуже швидко”. І справді, Рей був приголомшений швидкістю роботи персоналу, ще й замовлення видали у паперових пакунках – такого він ще не бачив! Йому ще більше захотілося познайомитись із власниками.
Їхня зустріч пройшла продуктивно, в особливості для Рея. Адже він тепер загорівся ідеєю «МакДональдзу»! Рей був наполегливим та цілеспрямованим, тому спробував переконати братів продати йому частку бізнесу для продажу франшиз. Для цього йому довелося закласти у заставу свій будинок та все майно. Проте Рей був амбіційний та дуже сміливий.
Рей розпочав шлях із тривалих та складних перемовин з майбутніми інвесторами. Якось він прийшов до директора великої компанії, містера Райдера і почав впевнено “продавати” ідею інноваційної бургерної «МакДональдз». Містер Райдер уважно слухав та оцінював уже немолодого підприємця. Здається, він щось згадував. Піднімаючи окуляри, Райдер запитує Рея: “А ми вже десь зустрічалися?”. Рею стає ніяково, адже вони справді вже перетиналися, коли комівояжер рекламував складні столи для кухні. Рей Крок не показує цієї слабкості та продовжує триматися впевнено, пристрасно роз’яснюючи проєкт майбутнього ресторану. Не зважаючи на те, що їдка єхидність інвестора вже зіпсувала діалог. Рею було ніяково, але він не дозволяв цим емоціям перемогти. Він зміг подолати внутрішню ніяковість, пов’язану із поразками у минулому.
Таким чином Рей Крок почав продавати франшизи МакДональдз спочатку в Америці, потім і по всьому світу. Через деякий час він повністю викуповує всі права на МакДональдз.
Дік і Мак Макдональди — брати, які створили ідеальну систему фастфуду МакДональдз і стали засновниками самої концепції закладів швидкого харчування. Вони так і залишилися б з невеликим рестораном швидкого харчування, хоча і дуже продуманим. Без зайвої амбіційності та прагнень власників, невідомо як склалася б доля цього закладу.
Рей Крок завдяки своєму неймовірному азарту в бізнесі та наполегливості, досяг просто колосальних результатів і став власником корпорації «МакДональдз». Створення та управління такою величезною корпорацією неможливо було б без високого рівня емоційного інтелекту та сили духу!
Останні коментарі