Марк Аврелій Антонін (лат. Marcus Aurelius Antoninus, 121-180 роки) – римський імператор, філософ, представник стоїцизму, послідовник Епіктет. Він був останнім з п’яти кращих імператорів Римської імперії. Династія Антонінов славилася правителями, які розвивали державу та сприяли її квітучості. І навіть серед н неймовірних династій, як керували, таких як Нерва, Траян, Адріан, Антонін Пій, Марк Аврелій вирізнявся своїм філософським підходом.
З ранніх років хлопчик навчався у гідних вчителів – Геродота Аттика та Корнелія Фронтона, які викладали грецьку мову та латину. У 12 років Марк починає цікавитися філософією стоїцизму. Він одягається як філософ, носить грецький плащ, багато навчається та задовольняється меншим. Марк Аврелій вже у юні роки набуває серйозності характеру, його розум зосереджений і спокійний, емоції піддаються внутрішньому контролю, будь то радість або горе. Він росте порядним і скромним хлопчиком, виявляючи надзвичайну мудрість, попри свої юні роки. Вже у 17 років він був долучений до своїх перших державних справ.
161 н.е. Марк Аврелій разом із цезарем Луцієм Віром беруть відповідальність за піклування над Римською Імперією. Незабаром Марк Аврелій залишається правити один. Емоційно підкований і мудрий, він веде успішну політичну діяльність, розвиваючи імперію та піклуючись про підданих.
Чума, повінь річки Тібр, голод військові дії — м’яко кажучи, не найлегші умови для керування імперією. Але Марк Аврелій завдяки філософському підходу та надзвичайно великому набору душевних якостей справляється з цими проблемами.
Ось один з прикладів як керував цей правитель-філософ:
Коли знадобилося проводити військову кампанію, стало ясно, що податок у провінціях зросте, а населення, що в той момент страждало, навряд чи зможе це потягнути. Марк Аврелій вирішує продати свої власні речі та цими грошима поповнити скарбницю. На форумі божественного Траяна було влаштовано аукціон, де продавали речі з палацу Марка Аврелія – одяг, коштовності, посуд, а також витвори мистецтва – скульптури та картини відомих майстрів. Все це майно допомогло сплатити військові дії та захистити імперію від варварських вторгнень.
Про його емоційну підкованість говорять ще багато історій. Наприклад, коли Марк Аврелій сильно захворів, полководець Римської імперії Авідій Касій проголосив себе імператором. Можливо, хтось розпустив чутки про смерть Марка Аврелія. Деякі частини імперії вже підтримали “нового проголошеного” правителя і вже наближалася громадянська війна. Новину донесли Марку Аврелію. Він відреагував як завжди дуже спокійно. Через три місяці, коли Авідію Касію відрубали голову його ж сподвижники, Марк Аврелій прийняв і цю новину стримано і з незворушністю, хоча трохи згодом навіть сумував за вбитим. Кажуть, що якби Авідію Касію довелося постати перед Марком Аврелієм живим, він би неодмінно помилував його. Він відмовився від масових репресій сподвижників та самого Касія. Про нього писали: «Чесний без непохитності, скромний без слабкості, серйозний без похмурості».
У відносинах із близькими Марк Аврелій виявляв повагу та терпимість. Він вмів дослухатися до думки інших і не поводив себе скромно. Його дружина Фаустина постає перед нами, як “матір таборів” – вона завжди супроводжувала чоловіка у військових походах. І хоча люди дорікали їй у розпусті, Марк поважав та любив дружину, дякував їй за прихильність та відвертість.
Завдяки своєму філософському підходу та високому рівню емоційного інтелекту Марк Аврелій зробив дуже багато для держави.
Епідемія морової виразки завдала тисячі смертей – Марк Аврелій наказує поховати бідняків коштом держави.
Він не міг повністю заборонити гладіаторські бої, але він зміг перемогти потяг до жорстокості римлян. Для цього він заміняв гострі мечі на тупі, запобігаючи смертельному результату. Канатохідці, які виступають у цирку, тепер мали підстрахування з матраців на випадок падіння. Марк Аврелій розумів, що насильно він не зможе змінити світ. Тільки поступовими кроками.
Він заснував в Афінах академічну, перипатетичну, стоїчну, епікурейську кафедри. Професорам платив з їх державної скарбниці.
Він був миролюбний, але завжди супроводжував своє військо. Жертвував сном в ім’я створення філософських шедеврів. Так було написано близько 12 книг, відомих під назвою “До самого себе” або “Роздуми”.
Зі смертю Марка Аврелія закінчується і “золоте століття” Римської імперії. Бувши зразком стоїцизму, він розвинув емоційну стійкість, не заохочував пасивність — робив усе те, що можна було змінити, приймаючи все те, що змінити не можна було. Тримався мужньо і тактовно, попри всі ті удари долі, що припадали йому життєвим шляхом і шляхом Великої держави
Останні коментарі