Рефлексія

Слово “рефлексія” (лат. Reflexio) має інше значення – звернення назад, обертання. Це аналіз та осмислення свого внутрішнього світу, можна сказати, що це інвентаризація своїх резервів. До списку яких входять: емоції, почуття, мотиви, цілі, вчинки, настанови, оцінка відносин.

Термін виник спочатку у філософії, потім став популярним в інших галузях знань, у тому числі в психології.

Рефлексія в  психології означає набір роздумів, погляд, звернений у минуле. Точніше визначення трактується як самозаглиблення, пізнання власної особистості, подорож у надра своєї психіки. До речі, на цьому явищі засновано багато фільмів, знятих відомими режисерами. Цей прийом часто використовується для створення захоплюючого ретроспективного сюжету та несподіваної розв’язки наприкінці. 

Це явище важко назвати лише мисленнєвою роботою. Тут все взаємопов’язано: духовна сфера, роздуми, емоційна складова та оцінка всього, що відбувається або що сталося у минулому. Це не вроджена здатність, як рефлекс, а набуте вміння займатися самопізнанням та самооцінкою. Процес може протікати неприємно та болісно, ​​оскільки самокритика та осмислення причин, мотивів вчинених вчинків можуть завдати дискомфорту. Але цей процес необхідний для успішного розвитку людини як особистості. Без рефлексії не можна стати кращим і уникнути повторення помилок, скоєних у минулому. 

Виділяють різні види рефлексії: мовну (спрямовану на аналіз людиною особливостей своєї мови), особистісну (її мета – пізнання властивостей та специфіки власної особистості), інтелектуальну (формування уявлень людини про її інтелектуальні здібності), емоційну (пізнання та вивчення людиною власної емоційної сфери) .

Категорія часу також впливає на вигляд рефлексії – у цьому сенсі розрізняють ситуативну, ретроспективну та проспективну рефлексію. Перший вид пов’язаний  з ситуацією у цілому, аналізом особистості супутніх реакцій. Ретроспективна – це оцінка подій та дій, пов’язаних із минулим. Проспективна рефлексія дозволяє аналізувати майбутню діяльність.