Оціночне судження – це суб’єктивна оцінка людиною будь-якого явища навколишнього середовища. Простіше кажучи, це думка, яка найчастіше виражається за допомогою оціночних понять. Їх ми звикли використовувати у повсякденному житті, наприклад, добре це чи погано. Таким чином, ми пояснюємо нашу особисту позицію щодо конкретного предмета, людини чи явища.
Поділяють оцінні судження зазвичай за їхньою спрямованістю. Ми можемо говорити про три типи:
Фактичні чи об’єктивні судження фіксують ті події, які насправді відбувалися у житті. Простіше кажучи, подія, яка була відображена людьми або спеціальними приладами, а також збережена у будь-якому вигляді або має докази. Фактичне теоретичне оцінне судження може бути результатом як власного, і чужого досвіду.
Оціночним судженням є суб’єктивна думка, яка навіть може належати не конкретній людині, а цілому суспільству. Такий тип суджень відображає індивідуальне сприйняття факту.
Теоретичні судження – це інформація, яка базується на досвіді не одного покоління. Для того, щоб мати фактичний оціночний теоретичний характер суджень, абсолютно не обов’язково бути вченим або розумітися на науці. Науковий досвід може отримати навіть звичайнісінька людина.
Напруженість у діалозі настає, коли чужа думка виходить за межі життя автора та починає форсувати особисті межі інших людей. Деяких це дратує, навіть зачіпає честь та гідність.
Як безпечно висловлювати оціночні судження? Не виходьте за межі своїх особистих кордонів
Спробуйте говорити тільки за себе, коли розповідаєте, як вам сподобався чи не сподобався той чи інший фільм, кава в кав’ярні, погода за вікном чи рекламна кампанія. Для висловлювання своєї думки використовуйте «я-висловлювання».
Не приймайте чужі оціночні судження на свій рахунок або надто близько до серця.
Людина, яка у своїх оціночних судженнях починає посилатися на «всіх нормальних людей», насамперед намагається надати вагу своїй думці, а не підтвердити її фактами. Зрештою, критерії нормальності у всіх різні.
Останні коментарі