Обрати сторінку

Наполеон І Бонапарт (корс. Napulione Buonaparte, 1769-1821) – відомий всьому світу державний діяч і полководець, який сформував фундамент сучасної Франції. Народився він на острові Корсика, що належав тоді Генуезькій республіці (Італія) у дворянській сім’ї.

Цей хлопчик був задирливим і друзів у нього було не багато, але вчитись він любив, особливо досягав успіхів у математиці та географії. Йому приписують важкий характер, проте як особистість він цікавий. Він бездоганно знав військову справу, тому досить швидко став затребуваним, що дозволило вийти на арену політичного світу. За своє життя він завоював половину Європи та двічі був імператором Франції. Йому приписують цікаві факти, наприклад, страх кішок і відбитий ніс Сфінкса в Єгипті. Він вмів читати 2000 слів за хвилину і мав чудову пам’ять. Його зріст був насправді середньостатистичний, близько 170 см. Але легенда створилась на основі того, що його називали “маленьким” капралом, швидше за все, через його юний вік в порівнянні з іншими службовцями.

Повернемось у 1795 рік, салон Терезії Тальєн, Франція. 26-річний Наполеон був наповал вражений чарівністю цікавої та чарівної, і як йому здавалося, багатою Жозефіною. А їй він здався навіть дуже милим і кумедним хлопчиком.

Жозефіна Богарне (Марі Роз Жозефа Таше де ла Пажері), зустрівши Наполеона, була вже одружена один раз, мала дуже багато коханців, з двома дітьми на руках, до того ж на 6 років старше.

Наполеон Бонапарт — дуже молодий, але здатний офіцер революційної армії, який вдало придушив заколот роялістів. Він захотів стати не просто черговим коханцем для цієї привабливої ​​жінки.

Пристрасть і палкість почуттів Наполеона штовхають його запропонувати Жозефіні вийти заміж за нього і погоджується навіть усиновити її дітей. Для неї це було вигідне і сприятливе рішення. Вона сказала “Так”.

 

Сім’я з самого початку не благословила цей союз.

Отож, надалі Наполеон пережив розчарування, дізнавшись, що дружина насправді витрачала гроші коханців, але не дивлячись на це він продовжує любити її гаряче всім серцем. Вирушаючи в походи, він пише їй чуттєві листи, де зізнається, що ще не відчував подібного до жінок.

Жозефіна, залишаючись у Франції, продовжує вести звичний спосіб життя – коханці, фінансові витрати та задоволення. На листи від закоханого чоловіка відповідає короткими записками.

Наполеону приходять звістки про неблагородні дії Жозефіни без нього. Він не хоче в них вірити. Та й мила дружина переконує його, що любить і береже вірність. Емоційно сліпий і неадекватний він продовжує кохати дружину.

 

Будь-яка пристрасть згасає з певним часом. Любовна лихоманка пройшла. Зачарований одного разу, був розчарований. Повернувшись якось додому, Жозефіна побачила свої розкидані речі при вході, а чоловік зачинився в спальні та не хотів говорити взагалі. Він був лютий і не міг себе контролювати. Ця ніч принесла каяття і..прощення. Так, Наполеон все ще любив Жозефіну, все ж таки великодушно пробачив її. І здається, сама Жозефіна усвідомила всю серйозність ситуації та своїх помилок. Вони начебто помінялися місцями. Наполеон почав міняти коханок як рукавички, а Жозефіна – перейнялася до нього романтичними почуттями. Наполеон був емоційно не стриманий, часто ставав грубим і агресивним, не вмів контролювати ці прояви.

 

1804 рік. Наполеон стає правителем Французької імперії. Він більше не міг дозволити собі необдумані емоційні вчинки, тим паче у процесах управління державою. Його любов і прихильність до Жозефіни була такою ж сильною, але амбіційність та мрії про спадкоємця тепер не давали йому спокою. Минали роки, а Жозефіна так і не змогла подарувати йому сина. Наполеон вирішує розлучитися і пошукати дружину, яка впорається із завданням і народить йому спадкоємця. Так стався шлюб із розрахунку з Марією-Луїзою Австрійською, яка народила йому сина, але і йому не судилося стати правителем.

 

 

Почуття Наполеона та Жозефіни залишилися теплими до кінця днів. Це була більша ніж дружба. У листуванні вони поводилися як коханці, яких розлучила сама доля. Жозефіна залишилася для Наполеона головною жінкою у його житті, попри другу дружину, яка все-таки народила йому сина. Жозефіні залишили титул імператриці, Єлисейський палац, Наваррський і Мальмезонський замки, а також довічне фінансове забезпечення.