Жаклін Лі Був’є Кеннеді Онассіс – одна з найпопулярніших жінок ХХ століття, перша леді США (1961-1963 роки), ікона стилю та витонченості в Америці та Європі, аристократка, яка зробила величезний внесок у мистецтво та збереження архітектурної спадщини світу. Краса та чарівність цієї жінки міцно об’єдналися з високим рівнем емоційного інтелекту, зробивши її обожнюваною серед мільйонів сердець та розумів.
Джекі, так називали її люблячи у світському колі. Вона стала символом самовідданості та духовної сили, попри складне життя, в якому було багато випробувань.
Маленька Жаклін росла в розкоші та була улюбленицею. З дитинства вона захоплювалась малюванням та верховою їздою, а вихователі говорили про неї, як про начитану юну леді “з вогником” – аж надто любила вона бунтувати, даючи зрозуміти, що амбіції у неї не маленькі. Дівчина здобула освіту у Франції, удосконалюючи там мову та знання європейської культури. В університеті Джорджа Вашингтона вона здобула диплом бакалавра мистецтв. Багато подорожувала та разом із сестрою написала книгу “Одне особливе літо”. Яскраве і захопливе життя, багате на емоційні переживання та захоплення, привчили Жаклін бути уважним до своїх почуттів та станів інших людей. Цій жінці була передбачена непроста доля, що не тільки не зламала її, а й зміцнила настільки, щоб надихати мільйони людей протягом багатьох років.
Жаклін познайомилася з Джоном Кеннеді, коли він лише готувався стати сенатором штату Массачусетс. За рік вони одружилися. Джекі стала супутницею енергійного чоловіка, який був популярним серед жінок. Сімейне життя стало схожим на те, чого вона завжди не хотіла та уникала — господарювати, поки чоловік у роз’їздах. Жаклін помітила, що Джон фліртує з іншими жінками на вечірках, часто не ночує вдома під приводом переговорів, почав емоційно закриватися від неї. Будь-якій жінці було б це неприємно, і Джекі чекала розмови, покликаної розставити все по місцях. Вона захотіла розлучитися, але батько Джона запропонував їй 1 млн. доларів, щоб вона залишилася з чоловіком і водночас мала фінансову безпеку. На що Жаклін самодостатньо відповіла: «Ви дуже щедрі, я впевнена, що ви дієте з кращих спонукань».
Вона залишилась. Завагітніла. Але тут сім’ю спіткало горе. Дитина народилася мертвою. Можна тільки уявити, як почувається жінка, яка втратила новонароджене маля, та ще й без чоловіка поруч. Звичайно, Жаклін була спустошена і вражена втратою та образою на чоловіка, який не зміг її підтримати в такий скрутний момент, пояснюючись своїми проблемами з виборами.
Ця жінка знову вчинила великодушно. Пройшов деякий час, і вона вибачила Джонові зі словами: “Я так просто людей не кидаю”. У них народилася ще одна дочка, потім син. Здається, сім’я набула тепер ще більшого сенсу для Жаклін. Хоча чоловік і продовжував поводитися не завжди належним чином – скажемо прямо, він зраджував їй, і про це знали всі навколо. Жаклін не влаштовувала скандалів і суперечок, вміючи впоратися з собою, вона набувала все більшої емоційної зрілості та гідності. Навчалася зберігати високий тон у переживаннях, попри зовнішні обставини. Любляча дружина, вірна супутниця і чарівна жінка, Джекі поступово ставала улюбленицею американського суспільства, а в 1961 році — першою леді США.
Джон Кеннеді продовжував зраджувати навіть на першому пості наддержави. Інтрижка з Мерилін Монро, про яку знав весь світ, була ще однією віхою, що змусила показати гідність та психоемоційну зрілість Жаклін. Перша леді не влаштовувала істерик, а користуючись максимумом свого самовладання всіляко намагалася залагодити конфлікт. При цьому вона не втрачала гідності, а витончено і сміливо могла завести діалог навіть із коханкою чоловіка. Коли Мерилін Монро зателефонувала до білого будинку зі словами, що незабаром Джон піде до неї, Жаклін відповіла: “Буду тільки рада, якщо хтось візьме на себе мої обов’язки”.
Смерть ще однієї, четвертої дитини, сильно зблизила обох Кеннеді. Здається, тепер Джон і справді став ближчим до дружини, їхні стосунки потеплішали та стали більш романтичними. Він усвідомив те, що робила для нього дружина. Проте… ця ідилія тривала це недовго.
Того дня Жаклін та Джон Кеннеді прибули з візитом до штату Техас. Кортеж їхав вулицею, коли пролунали три постріли. В умі Жаклін все розпливлося, тонкі риси обличчя набули жахливого і водночас сумного вигляду. Закривавлений Джон упав на тендітне плече Джекі. Зціпеніння. Страх. Нерозуміння. Жаклін Кеннеді супроводжувала чоловіка до лікарні, але врятувати його не вдалося. Символом цієї трагедії став її рожевий костюм Chanel, який був забризканий кров’ю президента. Жаклін не знімала його, навіть присутня на присязі наступного президента Ліндона Джонсона: “Подивіться, що вони з ним зробили”. І навіть за таких обставин їй вдавалося впоратися з собою — бути стійкою, гідною, благородною.
Ця царствена брюнетка з м’яким голосом залишилася у серцях громадян усього світу жінкою з великої літери. Гострий розум і чарівність, високі ідеали та гідність, уміння спілкуватися та допомагати – стільки чудових цінностей в одній особі зробили її американською королевою. Вона назавжди залишилася у пам’яті мільйонів як зразок емоційно зрілої леді.
Останні коментарі