Дофамінова петля

Дофамін відомий як хімічна речовина любові, творчості та залежності.

Дофамін було виявлено у 1958 році Арвідом Карлсоном і Нільсом-Аке Хілларпом. Дофамін виробляється в різних частинах мозку і відіграє важливу роль для всіх видів функцій мозку, включаючи мислення, сон, настрій, увагу і мотивацію. Спочатку вважалося, що дофамін змушує нас відчувати насолоду і задоволення, тим самим спонукаючи шукати певні види задоволення – такі як їжа, секс і наркотичні речовини.

Але пізніші дослідження довели, що дофамін змушує нас хотіти, бажати і шукати задоволення. Він відповідає саме за передчуття задоволення чи винагороди. Тобто змушує нас саме шукати, а не відчувати їх.

Дофамінова система задоволень дуже давня, вона розвинена у нинішніх приматів, була розвинена і у наших предків. Тому найпростішим способом отримати «легкий» дофамін є прості речі, які діяли ще у наших предків.

Нормальна робота дофамінової системи визначається генетично. В генах закодовано, скільки у нас буде рецепторів до дофаміну (ген DRD2) і як буде відбуватися метаболізм дофаміну (ген DBH, ген COMT). Залежно від того, в якому варіанті знаходиться комбінація цих генів, необхідний зовсім різний підхід для вирівнювання рівня дофаміну в організмі.

Дофамінова петля (пастка) виникає в ситуації, коли дофамін виробляється не в разі отримання результату, а в разі самого процесу пошуку результату. Про дофаминінову петлю можна говорити в великій кількості побутових прикладів: переїдання, нескінченні активності в соцмережах, постійна перевірка пошти, смс, “пропущених” дзвінків і ін. Іншими словами, петля виникає тоді, коли людина починає робити щось від нудьги, а не від потреби.

Коли ви відкриваєте один з ваших улюблених додатків, дофамінова петля активізується. Кожною новою фотографією або заголовком, які ви бачите, кожним лайком або коментарем, які ви отримуєте, – ви «годуєте» петлю, яка змушує вас хотіти ще більшого. І насичення ви не досягнете ніколи. Система дофаміну ненаситна.

Дослідження показали, що мозок активніше працює, коли люди очікують винагороду, а не отримують її.  Непередбачуваність – ключовий стимулятор дофаміну.