Обрати сторінку

Ця група теорій пояснює виникнення негативних емоцій як наслідок невдоволення потреб, потягів внаслідок невдачі. В даному випадку йдеться про розумові емоції, тобто емоції, що виникають не як оцінка подразника, що спостерігається при безумовно рефлекторних емоційних реакціях, а як оцінка ступеня успішності (а точніше – неуспішності) досягнення мети, задоволення потреби. 

Це емоції прикрості, злості, гніву, люті, страху. Початок розробки цих теорій поклав Дж. Дьюї (Deway, 1895). Він думав, що емоція виникає лише тоді, коли здійснення інстинктивних дій чи довільних форм поведінки наштовхується на перешкоду. У цьому випадку, прагнучи адаптуватися до нових умов життя, людина відчуває емоцію. Дьюї писав, що психологічно емоція — це адаптація чи напруга навичок та ідеалу, а органічні зміни є проявом цієї боротьби за адаптацію. Близька до цієї позиції і думка Е. Клапареда: емоції виникають лише тоді, коли з тієї чи іншої причини утрудняється адаптація. Якщо людина може втекти, вона не відчуває страху. У наступні роки виникла і була ґрунтовно розроблена теорія когнітивного дисонансу Л. Фестінгера 

Відповідно до цієї теорії, коли між очікуваними та дійсними результатами діяльності є розбіжність (когнітивний дисонанс), виникають негативні емоції, тоді як збіг очікування та результату (когнітивний консонанс) призводить до появи позитивних емоцій. Емоції, що виникають при дисонансі і консонансі, розглядаються в цій теорії як основні мотиви відповідної поведінки людини. Незважаючи на багато досліджень, що підтверджують правоту цієї теорії, існують інші дані, що показують, що в ряді випадків і дисонанс може викликати позитивні емоції (Hunt, 1962).

На думку Дж. Ханта, для виникнення позитивних емоцій необхідний певний ступінь розбіжності між установками та сигналами, певний «оптимум розбіжності» (новизни, незвичайності, невідповідності тощо). Якщо сигнал не відрізняється від попередніх, він оцінюється як нецікавий; якщо ж він відрізняється дуже сильно, здасться небезпечним, неприємним, дратівливим і т.п.

 

За матеріалами книги “Психологія емоцій” Є.П. Ільїна.