by administrator | Jul 15, 2022 | Uncategorized
Being assertive is a basic communication skill and a way to effectively express yourself and defend your point of view while respecting the rights and beliefs of others. Being assertive can also help boost your self-esteem and earn the respect of others, and manage...by administrator | Jul 13, 2022 | Uncategorized
Anger is a normal, healthy emotion, neither good nor bad, like any emotion. It’s also a strong emotion that you feel when something goes wrong or someone offends you. It is usually characterized by feelings of stress, frustration, and irritation. Everyone feels...by administrator | Jul 11, 2022 | Uncategorized
Emotional hunger is not love. This is a strong emotional need caused by childhood deprivation. It is a primitive state of pain and anguish that people try in a desperate attempt to fill this void. It is associated with the pain of loneliness and isolation and can...by administrator | Jul 8, 2022 | Uncategorized
The concept of “anxiety” was introduced into psychology Z. Freud is now considered by many scholars as a kind of fear. Anxiety is the result of the activity of the imagination, the imagination of the future. Anxiety occurs in humans due to the presence of...by administrator | Jul 6, 2022 | Uncategorized
The first and most well-known model of EI in scientific psychology was developed by Peter Salovey and John Meyer; they also introduced the term “emotional intelligence” into psychology. The original version of this model was proposed in 1990. They proposed...by administrator | Jul 4, 2022 | Uncategorized
Emotional Detachment (ED) means the inability of a person to engage with their feelings or the feelings of others fully. This can interfere with a person’s physical, psychological, emotional, and social development. E is a difficult issue. For some people, ED...Надія – переживання, за яким слідує віра в позитивний наслідок ситуації. Це стан хвилювання, в якому переважать позитивні кольори. Людина, яка має надію, знаходиться в певній напрузі у зв’язку з очікуваннями події, проте має ресурс передбачати, що все відбудеться так, як вона того бажає. Це бачення успіху. Може бути проявом інфантильної поведінки, як наслідок безвідповідальності. Надія також може допомагати та надавати перевагу людям, які бояться, проте штовхають себе вперед.
Love is a feeling, the description of which unites so many different emotions, differing in-depth and shades. It reflects an internal state, like light love, passion, and affection, devotion, inspiration. Love can manifest itself in a deep and wise desire to care for another person, to accept his personality qualities. Love is not always a reflection of sex drive, for example, the love of mothers and children, relatives, students and teachers, friends, etc.
In spiritual understanding, love is an unconditional feeling, when consciousness expands so much that it can understand the connection with everything that exists. It’s safe to say that love is a release from false and interfering beliefs that leads to a powerful transformation. A loving person, developed in many ways, engages with him, is pleasant and calm around him.
Провина – негативна емоція, що означає бажання змінити ситуацію і покарати винного. Варто розрізняти розуміння вини та саме почуття.
Розуміння вини – почуття, що говорить про усвідомлення помилки, бажанні виправити ситуацію, вибачитись.
Почуття вини – негативне і руйнівне бажання покарати себе або іншу людину. Блокує світлі емоції та знищує нормальну активну діяльність.
Провина допомагає жити в соціальному світі, тобто регулювати стосунки з іншими. Великий вплив на формування цього почуття надають батьки, адже це якість, з якою не народжуються.
Провина як завіса, за якою можуть приховуватись інші негативні емоції – сором, гнів, пригніченість. Саме тому важливо усвідомлювати, що саме Ви відчуваєте насправді й це принесе визволення від тягаря провини.
Зніяковілість – це емоція, яка окреслює замешкання та незручність у ситуаціях, коли настає розбіжність між тим, як хотілося б себе показати і як вийшло насправді. Може бути проявом як страху перед контактом, так і інтересу до людини, можливо навіть одночасно. Частіше за все зніяковілість проявляється разом із легкою посмішкою, дурнуватим сміхом, почервонінням обличчя, опущенням погляду донизу, збій у розміреній мові та пластичності рухів. Може викликатись як невдачею, так і несподіваним успіхом.
Тихомірність – позитивно окреслена емоція середньої інтенсивності. Відчувається як спокійна та всепоглинальна радість буття, гармонічно переплетена з довірою до світу і згодою з тим, що відбувається. Ця емоція часто досягається під час споглядання заходу сонця, гарного пейзажу, наснаги до океану та ясності небосхилу.
Обурення – почуття збурення, пов’язане з незадоволеною потребою у чомусь.
Обурена людина не відчуває гніву, злості або ворожості, проте їй неприємно від успіху іншої людини або цілої групи людей через внутрішнє почуття несправедливості.
Обурення властиво людям, які люблять доказувати свою точку зору, думаючи, що вона єдина вірна.
Нав’язливість – це характеристика особистості, властива людині, яка безперервно пропонує свою компанію, прилипливо надає послуги та любить переконувати, радити, закликати до дії, коли це небажано та може викликати дискомфорт в інших людей.
Нав’язливість характерна для розладів особистості.
Легковажність – характеристика особистості, яка виражається в невмінні глибоко відчувати ситуацію, необачності, необдумано сказаних словах та безтурботній поведінці.
На легковажних людей часто реагують з недовірою та презирством.
Легковажність йде під руку з бажанням розважатися, проживати гострі та яскраві емоції, кокетувати.
Компетентність – якість особистості, яка характеризується знанням діла, високим рівнем навичок та досвідом для розв’язання задач в конкретній сфері, а також постійний набір нових властивостей, оновлення та укріплення старих, опановування майстерністю.
З думкою компетентної людини рахуються, спираючись на його авторитет та рівень знань.
Компетентність показує готовність до вирішення ситуації, відповідно до кваліфікації та знання діла. Компетентність складається зі змістовного аспекту – знання «як зробити», та процесуального – вміння це здійснити.
Сум’яття – особиста якість, яка проявляється як схильність застрягати у невизначеності. Стан, в якому зовсім незрозумілі способи розв’язання задач, неясна свідомість та відсутність розуміння ситуації.
Сум’яття йде під руку разом із розгубленістю, незручністю та зніяковінням.
Жвавість – стан енергійності тіла та допитливого розуму.
Це внутрішній ресурс, який проявляється в тому, як людина жваво спілкується, сміливо виражає свої думки та діє енергійно.
Така людина вміє протидіяти хвилі нудьги або апатії, тому що довіряє своєму внутрішньому світові.
Доброзичливість – характеристика особистості, яка проявляється у стані зацікавленості труднощами інших людей, емпатії, бажанню шукати способи та розв’язувати проблеми разом.
Доброзичливість будує добрі стосунки зі світом навколо, адже ми берем до відома почуття інших людей, їх права та інтереси. Така поведінка формується під впливом культури та виховання.
Гармонія – це стан внутрішньої згоди між всім, що відбувається всередині та ззовні.
У психології гармонія виступає як симбіоз всіх характеристик особистості один з одним і з навколишнім світом.
Гармонійна особистість має такі ознаки:
Мирні стосунки з самим собою та оточенням: згода різнонаправлених частин один з одним, баланс позитивних і негативних емоцій, прийняття бажань та реальності, власних цілей та можливостей.
Впевненість і довгостроковість у процесах реалізації. Творчий розвиток, адаптивність до різних життєвих ситуацій. Рівновага психіки надає стійкості у прагненнях та у векторі розвитку без різких провалів у негативні стани.
Здоров’я всіх аспектів життя людини – психологічного, фізичного, соціального, духовного. Це зовсім не означає, що все має бути абсолютно позитивно і добре. Це адекватний стан психіки – позитивне сприйняття себе та можливостей, у сукупності з усвідомлення своїх слабких сторін і недоліків, що важливо для розвитку і накопичення досвіду.
Зарозумілість – якість особистості, яка проявляється в схильності домінувати, надмірній самовпевненості, байдужості та зневазі до людей навколо.
В основному, зарозумілість є добре вибудованою захисною реакцією, як правило ще у дитинстві. Глибокою причиною зарозумілості є невпевненість, недовіра до самого себе. Вона ж і захищає особистість від почуття нікчемності, ніби то надає більшого значення і «ваги».
Зарозумілість контролюється суб’єктом, дозволяє йому комфортно жити, пропускаючи через власні фільтри сприйняття навколишнього світу, обираючи тільки те, що надає відчуття винагороди, переваги та гордості.
Запальність – стан людини, який проявляється в тенденції легко роздратовуватись, гарячкувати, впадати в обурення, злитись навіть від дрібних складнощів або навіть у звичайних ситуаціях.
Запальність буває обґрунтована та пуста.
Причинами такого стану є біохімічні процеси (рівень гормонів, нестаток вітамінів і мікроелементів), погане харчування, шкідливі звичка, психологічні розлади особистості, тривожність, занепокоєння, депресія, складні стосунки зі світом, життєві труднощі. Несправедливість та спричинені образи до людини також можуть провокувати запальність.
Зазначається, що запальність – більш характерна для чоловіків або для жінок з чоловічим гендером.
Як синонім запальності для жінок виступає схильність до образ та істерик.
Захват – стан сплеску сильної радості, який зазвичай є короткостроковим явищем.
Захват може проявитися як підйом настрою, не зовсім адекватний наявній ситуації. Такий підйом емоційного тону може бути пов’язаний із захисним механізмом заперечення. У маленьких дітей, стан захвату є одним з первинних афективних станів.
Варто відмежувати піднятий настрій наснаги та високий тон ентузіазму, які дуже схожі до захвату, проте характеризуються помірністю, направлені на адекватне сприйняття реальності.
Примхливість – характеристика особистості, яка проявляється як неможливість проконтролювати почуття або емоції. Виражається в химерностях, пустощах і божевіллі вчинків.
До таких людей частіше за все ставляться з подивом та негативним забарвленням.
Якщо людина не контролює примхливість проявів почуттів – він їх рад і сліпо підкоряється цьому.
Безсилля – почуття втрати власних можливостей впливати на ситуації.
Може йти під руку разом зі злістю або почуттям провини за те, що не було зроблене. Причиною безсилля може бути відмова від нашої допомоги і її знецінення.
Важке почуття, від якого хочеться втекти або якнайшвидше знецінити. Проте проживаючи його, ми вчимося прощати собі промахи та недосконалості.
Безвихідь – відчуття темряви та власної слабкості перед ситуацією. З’являється, коли людина не знає, як розв’язати визначену задачу.
Причинами такого стану можуть бути: страх втрати близьких або їх втрата, втрата власної цінності у соціумі, відсутність самореалізації, невдалі спроби знайти своє місце у світі.
Почуття безвиході – це певний крик відчаю. Найкращий спосіб її пережити – попросити про допомогу.
Безтурботність – стан, який характеризується легкістю та не думанням про справи та відповідальність.
Це стан, коли про тебе піклується хтось інший або ти потурбувався про себе заздалегідь.
Безтурботність може трансформуватися у легковажність, коли втрачається увага, з’являється ризикованість, що може стати причиною травми або навіть смерті. Безтурботність може перейти у байдужість – коли пропадає жвавість та ентузіазм, проявляється неохота.
Безжалісність – характеристика особистості, яка виражається як відсутність співчуття, нерозуміння проблем та переживань інших людей. Також безжалісність може бути розладом психіки. Може проявлятися як на зовнішній світ, так і на самого себе.
Безжалісність відрізняє від жорстокості її безпристрасність. Тобто безжалісна людина вірить, що той, хто просить про допомогу забезпечений всіма ресурсами, щоб впоратись самостійно. Жорстока людина має чіткий негативний мотив до об’єкта.
Апатія – стан людини, для якого характерна втрата інтересу до навколишнього світу, поява байдужості по ставленню до себе в тому числі.
Втрачається будь-яке прагнення та ентузіазм, пропадає смак до життя. Навіть те, що колись радувало, зараз не приносить задоволення. Це не просто занепад настрою – це одна з реакцій на стрес, а якщо вона триває більше ніж 2 тижні, то варто потурбуватися про людину.
Причини апатії: фізичні – перевтома, важка хвороба або умови життя психологічні – стрес, фрустрація, важкі переживання особистості.
За шкалою емоційних тонів Р. Хаббарда, тон «апатія» досить близький до смерті. Вище нього – стан горя.
Симпатія – почуття схильності, що з’являється при виникненні спільних інтересів і цінностей, спільної діяльності або ж як реакція на зовнішність, характер та поведінку людини.
Існує 6 причин, чому люди можуть бути для нас привабливими:
Схожість.
Близькість.
Соціальний обмін.
Симпатія по ставленню до нас.
Асоціація з приємними речами.
Фізична привабливість.
Симпатія – почуття поверхневе, тому якщо нас розчарувала людина, яка нам симпатична, особливо болісно не буде.
Антипатія (грец. Αντιπάθεια, від αντι – «проти», та м – «пристрасть») – емоційне відчуття неприязні до когось або чогось.
Антипатія базується на рішенні підсвідомості, без звіту розуму. Може також бути досить свідомим рішенням, на яке впливає ставлення до людей і явищ, система прийнятих суспільством поглядів і цінностей, уявлення про небезпеку, ненормальність, шкідливість.
В деяких випадках причиною антипатії може бути особлива реакція нервової системи людини.
Агресія (від лат. Aggredi – напад) – руйнівна поведінка, що приносить фізичну, моральну шкоду об’єктам і викликає психологічний дискомфорт.
Е. Фромм тлумачить злоякісну агресію, як не пов’язану з біологічними механізмами захисту або адаптації, реакцію.
В основному розглядається як негативне явище.
Зловтіха – характеристика особистості, за якої суб’єкт відчуває радість, коли в об’єкта стає чогось менше або погіршується стан. Зловтіха – це завжди про заздрість або образу. Може проявлятися як до «рівного» до себе – відчуття сходження на заслужене місце і перемога справедливості, так і до «недосяжного» – задовольняється поразкою інших, також прирівнює до справедливості.
Тривога – негативна емоція, яка виражається у відчуття потенційної небезпеки через зміну в умовах, обстановці навколишнього середовища. Стан передчуття чогось негативного або незрозумілого.
Сприйняття світу може похитнутися під впливом тривоги.
Для жінок в основному тривога означає очікування чогось небезпечного, для чоловіків – скоріш за все це спосіб бачення ситуації, потенційно неприємної.
Амбіційність – характеристика особистості, яка проявляється як бажання досягти великі цілі, пристрасне прагнення завойовувати та підкорювати вершини успіху.
Ця риса наділяє людину прагненням розв’язувати складні задачі, вмінням ставити високі цілі, додаванням потреби в успіху, а також підвищує вимоги до життя.
Амбіційність формується в контексті соціального життя, а саме тому залежить від перших успішних дій ще в дитинстві. Як реагували батьки та близькі, яким цінностям навчали в процесі виховання.
Це якість людей, які здатні правильно ставити цілі в особистому та професійному житті та їх досягати. Вони завжди прагнуть вчитися новому й займаються саморозвитком.
Переляк – рефлекторна реакція організму на небезпеку або страх. Цьому характерна короткостроковість. Переляк швидко зникає і може перейти у рухливе збудження. В основному це не дуже приголомшує людину, всередині вона залишається зібраною та рішучою.
Переляк з’являється у відповідь на неочікувані звуки, об’єкти, відчуття. Йому характерні такі форми: зціпеніння, втеча та м’язове збудження.
Якщо говорити про почуття переляку, як про зміну стану як тілесно, так і розумово, так і душевно, то варто зауважити, що людина може перебувати під постійним впливом такого страху.
Жадоба – характеристика особистості, що означає бажання отримати користь, матеріальні блага, керуючись непоміркованістю та скупістю.
Причиною жадоби є підміна сенсів і розуміння життєвих цінностей. Коли людина прирівнює рівень щастя з кількістю грошей, народжується жага природного бажання бути коханим, цінним, проте методом приглушення цієї пустоти виступає накопичення матеріальних речей.
Часто корінь жадоби знаходиться у дитинстві. Коли батьки дарують подарунки замість своєї уваги та любові, дитина, коли виростає, буде вимірювати духовні якості грошима.
Трепет – почуття, що поєднує подив, захоплення та страх. Трепет в основному націлений на об’єкти, більші та важливіші, ніж сам суб’єкт.
Доктор філософії та психолог, Кірк Шнайдер, зазначає, що це почуття веде до глибокої трансформації особистості. Трепет впливає на прийняття рішень.
Також дослідники Стенфордського університету дослідили, що людина, яка відчуває трепет, більш задоволена життям і дає можливість бути у моменті тут і зараз. Зростає здатність віддавати, ділитися, допомагати іншим.
Нервозність – реакція у відповідь на зовнішні або внутрішні стимулятори. За нервозності характерними є тривога, апатія, безсоння, бажання плакати головні болі, а також інші неприємні реакції.
Психічні причини нервозності:
депресія
синдром хронічної втоми
різні форми залежності
труднощі у самореалізації
нервове виснаження
Фізіологічні причини нервозності:
гормональний збій
інфекції
психічні та соматичні хвороби
Цинізм – характеристика особистості, що означає схильність до презирства моральних норм суспільства або усталених цінностей.
Цинізм – не вроджена якість, це захисний механізм психіки, часто пов’язана з особливостями умов життя.
Цинічна людина має схильність до образи інших людей або цілих соціальних груп, на основі власного нерозуміння моральних явищ. Цинік сприймає їх всіх як певне обмеження, що заважає насолоджуватись життям.
Інфантильність циніка призводить до того, що він живе сьогоднішнім днем.
Підозрілість – характеристика особистості, що означає тенденцію людини надавати негативний сенс діям інших людей, шукати таємну змову у вчинках.
Як легка форма, підозрілість може бути навіть корисною, адже надає людині певну інформацію про те, що відбувається.
Якщо це звичка, то така людина буде весь свій час тільки розширювати її, починаючи ставити під сумнів всіх і у всьому. Така поведінка важко піддається змінам ззовні. Якщо раптом хтось захоче заспокоїти підозрілу людину, він може викликати ще більший сплеск опаски та темряву недовіри.
Причинами підозрілості можуть бути:
негативний досвід;
низька самооцінка;
власна вразливість, і як результат проєктування недосконалості на оточення.
Вразливість – почуття, що викликає стан незахищеності та слабкості.
Причиною може бути сором або приниження. Якщо людина займається або думає про те, що зачіпає його гордість, вона відчуває сором. Якщо людина бачить, як інші люди роблять те, що зачіпляє їх власну гідність – вона відчуває приниження.
Почуття вразливості – одне зі складових комплексу образи, на рівні з почуттям незахищеності і слабкості.
Пригніченість – низький рівень настрою. По значенню близько знаходяться: туга, прострація, скорбота, нудьга, засмучення, гніт. Цей стан схожий до депресії (лат. Deprimo – «пригнічувати»).
Розрізняють 3 види пригніченості:
Реакція на події навколишнього середовища
Симптом депресії – хвороба, для якої характерний стійкий низький настрій, неможливість отримувати задоволення, падіння самооцінки, почуття провини тощо.
Прояв інших психічних захворювань.
Презирство – емоція, що означає одну з форм почуття ворожості. Проявляється як зневага кимось або чимось.
Це соціальна реакція на негідний вчинок, що викликає відразу до об’єкта цієї дії.
Специфічним фактом презирства є те, що якщо у людини з’являється ц емоція, вона не пропадає безслідно, а тягне за собою трансформацію у довгострокове негативне ставлення до цього об’єкта.
Непокора – поведінка, суть якої полягає у спробі докликатись до почуття опозиції, змусити признати свою правоту та моральну перевагу над учасником конфлікту.
Така поведінка може зіпсувати вигляд противника і внести сумніви в його позицію.
Це спосіб боротьби, в основі якого обурення, насильство, злість та інші негативні почуття.
Пихатість – характеристика особистості, яка появляється у хибному почутті своєї значущості, відчуженості, недоступності у комунікації з навколишнім світом. Синоніми – пиха, зарозумілість.
Пихатість – механізм, який компенсує почуття невпевненості у собі. Пихата поведінка включає також потребу бути вище за когось, домінувати.
Причини такої поведінки поділяються на 2 групи:
захист психіки від слабких сторін особистості;
манія величності через реальні успіхи у житті.
Заздрість – стан, під час якого чиїсь реальні або уявні досягнення (матеріальні блага, успіх, особисті якості, статус) сприймаються суб’єктом як побоювання за цілісність власного «Я».
Заздрість може супроводжуватись емоційними переживаннями та діями. В цьому почуття багато спільного з образою.
Варто знати, що відчуваючи заздрість, ворожість направлені у дві сторони – і до об’єкта і до того, хто заздрить.
Не варто плутати заздрість з ревнощами.
Еріх Фромм писав, що заздрість – небезпечна для життя.
Шульц Хенке, психоаналітик, відмітив, що людина заздрить, коли хоче чогось досягти, проте нічого для цього не робить.
І. Кант поділив заздрість на чорну, як бажання позбавити блага іншу людину, та на просту недоброзичливість.
Образливість – невротичне почуття, що виникає через вимоги до себе, гордості та упереджень, докорів та презирливих оцінок зі сторони. Почуття вразливості.
Ображена людина буде сприймати дрібну незгоду зі своїми бажаннями як велику трагедію. Також це почуття має функцію змушувати інших людей нести відповідальність за те, що відбувається. Це ще більше підкреслює зацікавленість у переживанні образливості.
Іноді людина може не усвідомлювати це почуття. В разі захисту від щирості внутрішнього потягу або конфлікту.
Мстивість – якість характеру, що проявляється як бажання відповісти злом на зло. Буває здорова – для припинення образ і захисту, і нездорова – спокій наступає при знищенні (навіть символічно) образника.
Помста – форма агресії зі затримкою при проявленні безпосередньо ворожих дій.
Глибшою причиною помсти може бути захист від тривожних почуттів та страждань, тобто їх витіснення. Таке бажання буде жити, поки не буде усвідомлена істина причина.
Образа – сильне руйнівне почуття, часто деструктивне. Зароджується ще в дитячому віці та слідує за нами протягом всього життя.
Образа – це агресія з вектором всередину. Може наштовхувати на дії, які карають образника.
Складові почуття образи:
створення очікувань – людина чекає чогось від іншого, можливо навіть не повідомляючи про це;
спостерігання за діяльністю – людина дивиться, критикую, передбачає негативний наслідок;
відбувається реальність – людина порівнює бажані очікування з тим, що реально існує, виникає образа.
Збурення – короткострокова емоція, схожа до завмирання, яка швидко переходить в інші – злість, гнів, лють або повністю згасає.
Причиною може бути суб’єктивне сприйняття світу «все має бути так і так», яке зруйнувалось під впливом ситуації. Неочікуваність повороту подій призводить до збурення. Внутрішньо людина просто не погоджується з тим, що трапилось, адже вийшло не так, як вона очікувала.
Збурення дуже заразне, якщо інші людини навколо не зможуть відділити свої переживання від обуреного.
Гордість – це емоція самоусвідомлення, яка зображає позитивну самооцінку. Самоповага, почуття власної гідності, впевненість та задоволеність після зробленої роботи – приємні аспекти прояву гордості.
У гордості також є важлива соціальна мета, показуючи людині, що вона не та, кого суспільство може відкинути. Він – важлива частина соціуму.
Майкл Льюіс – процесом медичного університету Нью-Джерсі досліджуючи цю емоцію, поділив її на два аспекти:
«+» продуктивна, конструктивна гордість – націленість на результат
«-» руйнівна, зарозуміла гордість (гордощі) – націленість на себе.
Позитивна гордість розвивається в людей, що мислять тверезо. Як правило, ці люди методично працюють над собою, що в перспективні формує довгострокові стосунки в середовищі розвитку.
Другий варіант – часто називають гординею, у багатьох культурах є недоліком, часто навіть – гріхом. Асоціюється з негативними якостями особистості. Проявляючи цей аспект гордості, людина може вихваляти себе, вчаровуючи людей навколо, намагаючись досягти швидкого ефекту та отримати замилування з їх сторони.
Безпорадність – стан, який проявляється як результат травматичної ситуації. Цьому стану характерне зниження мотивації, зменшення намагань змінити ситуацію, притлумлювання і зниження самооцінки.
Безпорадність особистості може бути наслідком травми неконтрольованих ситуацій. Проявляється як замкнутість, нестійкий емоційний стан, легка збудженість, песимізм, виникнення почуття вини, зниження самооцінки, пасивність.
Безпорадність може також з’явитися, коли людина проживає серію задач, які не розв’язати, або виникають перешкоди, яких неможливо позбутися. У виробленій безпорадності є загроза розвитку емоційних розладів – депресії, невротичної тривоги. Людина перестає намагатися вирішувати навіть прості проблеми, з якими в минулому вона могла легко впоратись.
Паніка (грецьк. Panikos – несвідомий жах) – сильний стан страху, викликаний реальною або можливою небезпекою. Для паніки характерне різке зниження волі, самоконтролю і самооцінки, задавлювання логіки. Може бути в окремої людини, групи або масова.
Паніка з’являється у відповідь на сильний стимул, захоплюючи увагу людини цілком. Ситуація сприймається як кризова і людина може вчиняти необдумані дії та спроби пояснити те, що відбувається, спираючись на власний досвід. Такі ситуації завжди заразні.
Панічна атака – стан сильного та безпричинного страху. Проявляється як прискорене серцебиття, підвищення тиску, задихання, «ватні» ноги, тремтіння, озноб. Може тривати від кількох хвилин до кількох годин. Причиною панічної атаки буває серйозна перевтома, очікування чогось важливого.
Розгубленість – стан ступору, якому характерна відсутність концентрації уваги, погано працює голова, не зовсім адекватно сприймається світ. Це певний трансовий стан, протилежний зібраності. Розгублена людина не знає, ого бажає, не знає, що робити.
Розгубленість може бути реакцією на сильні труднощі, пов’язані з чимось страшним для людини.
Розгубленість – не вроджена емоція. Вона може бути захисним механізмом в одних людей, а в інших відповіддю на складність буде гнів та лють.
Стрес – фізіологічна реакція організму на фактори зовнішнього середовища.
Фактори стресу, в основному соціального характеру – щось, що погрожує розхитати звичайне життя людини. Симптоми можуть бути раптовими або поступово розвиватися. Почуття тривоги, паніки, емоційних стрибків настрою разом з фізіологічними реакціями – пришвидшене серцебиття, пітливість, напруженість м’язів, втома, безсоння.
Дистрес – надмірна напруга, яка знижує можливість адекватної реакції на зовнішнє середовище.
Відчай – негативна емоція, афект, який проявляється як відчуття власного безсилля вплинути на задоволення потреб.
Коли безвихідь керує людиною, виникає негативне уявлення майбутніх подій і втрачається мотивація до дій в цей момент. Людина ніби попадає у замкнене коло, глухий кут і не знає, що робити. В разі відмови від боротьби, приходить відчай. В корні проблеми – негативні емоції. Вони беруть гору над людиною, особливо у складних ситуаціях, і тоді починає здаватись, що виходу нема, оскільки сила цих емоцій дуже потужна і затьмарює властивість думати тверезо.
Відчай – набута емоція. Характерна для тих, хто, як правило, чекає на допомогу від інших, не бере відповідальності на себе. Це крайня форма позиції Жертви.
Страх – емоційний процес, причиною якого є реальна або можлива небезпека.
Страх – це емоція, в основі якої негативний досвід в минулому. Викликає реакцію «бити або втекти», при якому відбувається мобілізація організму для боротьби або усунення небезпеки.
Це еволюційний механізм виживання.
За шкалою емоційних тонів Р. Хабарда, страх – стан між горем та гнівом. В цьому стані проявлення особистості стає більш примітивним, у порівнянні з тим, як людина реагує на світ без страху.
В сучасному світі частіше спостерігають емоційні небезпеки, ніж фізичні, проте мозок і тіло не відчуває великої різниці. Почуття страху може бути пропорційне рівню небезпеки, а може і не відповідати йому, бути майже не пов’язаним з болючими процесами ззовні.
Страх може бути поверхневим або глибоким. Причинами стають емоційні конфлікти, потрясіння, розумова або фізична перевантаженість, невротичні та патологічні процеси. Фобія – форма страху, для якої характерно болісне занепокоєння, напади переживання.
Важливо розуміти, що страх – продукт нашого розуму. Його слід досліджувати, в певному роді потоваришувати, подивитись в «обличчя».
Прикрість – негативна емоція, почуття незадоволення та роздратування як наслідок поразки, образи, неприємності.
Прикрість може бути:
свідома – як правило, перетворюється в агресію з ціллю змінити те, що призвело до цього почуття
несвідомо або мало свідома – як акт автоагресії, саморуйнування або самознищення
Стає прикро, коли відбувається щось небажане, і є розуміння, що так вже сталось, проте все одно неприємно. Це прояв гордощів, що породжують невдоволеність.
Жаль – почуття сорому, роздратування або розчарування через те, що було зроблено в минулому. Жаль є певною формою ненависті до себе, адже відбувається відторгнення певної частини себе в поточному часі. Цей процес гальмує Ваш розвиток.
Істинне призначення жалю в перегляді життєвої ситуації, щоб зробити висновки, виправити та жити далі. Якщо цей механізм спрацював правильно – почуття з’явилось один раз, Ви зрозуміли, що відбулось, зробили все що могли й мудро пішли далі.
Часто у жалю відбувається ідентифікація себе з чимось утраченим, ніби поразка – це і є ми. Проте пам’ятайте, що це не так.
Розчарування – негативне почуття, що проявляється як суміш гніву та суму через незадоволені бажання та надії, чогось, що не вдалось, не виправдало себе. Знаходиться близько до образи.
Розчарування – набута в культурному середовищі емоція.
Існують люди, для яких «очарування – розчарування» – гра всього життя, особливо як спосіб привернути увагу.
Жалість – це почуття, подібне до поблажливого співчуття, проте воно має відтінок приниження. Об’єкт жалості передстає, як нещасний, принижений, проте цінний. Той, хто жаліє, теж стає в певному роді приниженим.
Проявляючи жалість ми встаємо в позицію «дитина-дитина».
Проявляючи готовність допомогти – позиція «дорослий-дорослий».
Жалість до себе – явище, яке поглинає дуже багато ресурсів особистості. Воно не є чимось поганим, оскільки може стати самоспостереженням за страхом смерті, почуттям власної важливості. Пожаліти – захистити себе від страху лишитись без чогось життєво важливого.
Жалість може проявлятись під маскою безсердечності або байдужості.
Гордощі можуть прикриватися жалістю – заспокоюючи іншого, задовольняється почуття самолюбства.
Сором – почуття, що може проявлятися в усвідомленні незручності, невмінні чогось. Зовнішньо проявляється у почервонінні обличчя, опущених очах і голові, біганні очей або морганні, відведенні погляду. Ми не червоніємо в самотності, для цього потрібна присутність іншої людини.
Сором може використовуватися як спосіб управління поведінкою, виховання й інших маніпуляцій. Сором занижує самооцінку і не дозволяє бути самим собою.
Корисний він тільки як мотивація до продуктивних дій.
Якщо людина постійно відчуває сором, то можуть відбутися потужні збої у самовідчуттях та самооцінці особистості. Людина починає завдавати собі шкоди, не задовольняючись собою, своїм життям. Стосунки будуються дуже складно, а підтримуються погано.
Провина – негативна емоція, що означає бажання змінити ситуацію і покарати винного. Варто розрізняти розуміння вини та саме почуття.
Розуміння вини – почуття, що говорить про усвідомлення помилки, бажанні виправити ситуацію, вибачитись.
Почуття вини – негативне і руйнівне бажання покарати себе або іншу людину. Блокує світлі емоції та знищує нормальну активну діяльність.
Провина допомагає жити в соціальному світі, тобто регулювати стосунки з іншими. Великий вплив на формування цього почуття надають батьки, адже це якість, з якою не народжуються.
Провина як завіса, за якою можуть приховуватись інші негативні емоції – сором, гнів, пригніченість. Саме тому важливо усвідомлювати, що саме Ви відчуваєте насправді й це принесе визволення від тягаря провини.
Хвилювання – стан занепокоєння або тривоги. Хвилюватися нормально, адже це реакція на певні зміни у навколишньому середовищі.
Хвилювання можуть приносити проблеми, оскільки це не завжди приємно: дихання стає частішим, може з’явитися запаморочення та дискомфорт у животу, тиск зростає. Проте не варто хвилюватися за здоров’я. Іноді людина може почати панікувати через виникнення хвилювання.
Важливо тільки зазначити для себе, на скільки ці прояви заважають нормальному житті, чи виправдані вони?
Настороженість – емоція, що означає недовіру, підготовку до «захисту». Відбувається мобілізація внутрішніх ресурсів на фоні занепокоєння, що може зобразитися як стан розгубленості, дезорієнтації, погіршення соціальної активності.
Може з’явитися при зайнятті чимось новим або виникненні відхилення від норм, розбіжностях та неоднозначностях. Глибшою причиною може бути перестереження від небезпеки.
Занепокоєння – душевне переживання, в основі якого страх за те, що вже відбулось або відбудеться в майбутньому. Захисна емоція, метою якої є привертання уваги до ситуації для її вирішення.
Не треба ігнорувати занепокоєння, адже це важливий еволюційний механізм, що покликаний нам допомогти вижити. Аналіз, дослідження і розуміння до чого спонукає ця емоція, дає можливість контролювати свої почуття для пізнання внутрішнього і зовнішнього світу.
Якщо, як Ви думаєте, занепокоєння з’явилось без вагомої причини, все одно наявні визначені імпульси, усвідомлені чи ні, які викликають це почуття. І спрацьовує схема.
Ланцюжок виглядає приблизно так:
Стимул (небезпека – реальна або уявна) – Реакція(страх, паніка, тривога, занепокоєння)
Занепокоєння може стати причиною порушення рівноваги, якщо ми занадто гостро сприймаємо погрози.
Невпевненість – стан, що характеризується як страх бути приниженим. Невпевненість приносить за собою нерішучість та несміливу поведінку.
Причиною прояву невпевненості може бути недоброзичливість оточення або ситуація, яка так сприймається. Проте невпевненість – це завжди наслідок особистої історії. Це стандартна проблема для невротичних та інфантильних людей.
Зазвичай дорослі та психічно здорові люди не страждають невпевненістю, але вчаться розвивати внутрішній стрижень рішучості та твердості.
Щоб позбутися від невпевненості потрібно працювати з переконаннями та ілюзорними поглядами та думками про себе і світ, в основі яких – страх бути відкинутим.
Опаска – певний стан напруження. Виникає при мінімальному страху, ризику, знанні, що може щось відбутися, щось несприятливе для людини.
Опаска викликає колообіг одних і тих самих думок. Увага до світу навколо відсутня, людина може почати фантазувати.
Тривога – стан, який проявляється при невизначеній небезпеці. Це дуже природне почуття, яке дозволяє виявити та застосувати міри, потрібні для захисту або прояснення ситуації.
Патологічна тривога – це коли переживання присутні, а причини страждання не завжди відповідні до джерела. Часто така тривога – безпредметна.
Тривога як звичка – схильність до концентрації уваги на неприємностях, у зв’язку з негативним мисленням і таким самим сприйняттям світу.
Зигмунд Фрейд розділив страх і тривожність.
Тривога може бути об’єктивною – механізм самозбереження, при реальній небезпеці.
Невротична тривога – зовнішньо безпечно, проте суб’єктивно реальність змінюється і здається, що небезпечно.
Ситуативна тривога – короткочасний стан у визначений момент. Стійка тривога – постійний стан особистості.
Вміння зупинити непотрібну тривогу, контролювати себе, збиратися і вмикати голову – дуже важлива здатність в дійсно небезпечних ситуаціях.
Злість – сильна емоція, що виникла еволюційно для захисту від агресії ззовні, бажання завдати шкоди.
Позитивна полярність злості – захист особистих кордонів, мобілізація можливостей людини, мотивація до вирішення ситуація.
Негативна полярність злості – затемнення розуму, руйнування стосунків.
Причиною злості в основному стають перешкоди до задоволення потреб, як фізичних, так і психологічних.
Ненависть – негативне почуття, що поєднує в собі негативні установки, емоційні стани, схильності, направлені на людей, процеси або об’єкти матеріального світу.
Людина, яка проживає ненависть, скоріш за все ворожа до об’єкта, проте не має можливості війти з ним у відкритий конфлікт, часто через страх.
Ненависть як почуття – суміш незадоволеності та агресії, подовжуваний гнів. Якщо короткий прояв ненависті може активізувати та підбадьорити, то затягнутий ненависний стан буде повільно з’їдати того, хто проживає це почуття.
Поверхневою причиною ненависті може стати боротьба та суперництво, як доволі природний механізм природи людини.
Глибшою причиною може бути незадоволення собою. Через велику кількість упереджень, тиску з боку суспільства, непідготовленості до життєвих обставин, усвідомлення обмеженості можливостей тощо.
Роздратування – стан незадоволення, неприємне і шкідливе. Роздратування може перетворити будь-яку дрібницю в конфлікт. Воно заважає розуміти та відчувати навколишній світ, послаблює розумність рішень і ясність розуму.
Причиною роздратування може стати неправильне розуміння світу, протирічності між нашими бажаннями та можливостями. Чим менший наш вплив на ситуацію, тим сильніша ця емоція.
Роздратування – це реакція на перепони, на які людина не може зреагувати агресивно або накладений внутрішня заборона. Коли зачіпають болючі теми або точки в розмові. Роздратування може бути виявом злості на самого себе, коли не вийшло вплинути на ситуацію або вирішити її.
Сердитість – стан слабої агресивності, для якого характерно з одного боку –розлюченість, а з іншого – усвідомлення власного безсилля.
Сердита людина реагує так, ніби продовжує бути дитиною і знаходиться перед фруструючими батьками.
Зазвичай сердитість – це нормальна психологічна реакція, проте іноді вона може бути ознакою початку захворювання.
Сердитість передбачає ігнорування прав інших людей. Може перетворитись на мстивість.
Часто виступає як психологічний захист від страху перед близькістю.
Лють – сильна за інтенсивністю емоція, афект, обумовлений потраплянням людини в неприємну ситуацію. Лють – крайня форма гніву і нею важче керувати.
Це енергетичне протистояння, бажання битися за ідеї, справедливість, цінності.
Це також ресурсний стан. Якщо людина розвинена емоційно, то вона може запускати лють для досягнення намічених цілей ефективно та доцільно.
Ознаки люті:
зміна кольору обличчя – біліє або червоніє;
збільшується бажання лаяти на співрозмовника;
бажання вдарити, різко штовхнути тощо;
відключається розум.
Гнів – негативний емоційний стан, як правило у формі афекту. В стані гніву короткочасно підіймається життєва сила, що відрізняє його від терміну страждання.
Причиною гніву може бути фізична або психологічна перепона на шляху до цілі.
Страх та гнів близькі за фізіологічними параметрами.
Гнів підштовхує людину на агресивні вчинки і це може лякати саму людину та призводити до приборкування гніву в майбутньому.
Гнів характеризується високою напругою, імпульсивністю, сильною впевненість, часто з почуттям презирства.
Гнів – еволюційний механізм адаптації людини. Він мобілізує енергію під час самозахисту.
Низький рівень гніву можна утримувати протягом довгого часу. Висока інтенсивність може бути шкідлива для здоров’я. Гнів, який можна регулювати, допомагає захистити свої кордони, виступити на свій захист або на захист близьких.
Смуток – стан, пов’язаний з уявними сподіваннями або з неотриманням потрібного або бажаного.
Смуток співзвучний з приниженням, тому що людина вважає себе обділеною і через це пригніченою.
Людина у смуті схильна до апатії, занепаду сил, перестає цікавитись тим, чим цікавилась колись і, тим, що відбувається навколо. В цьому стані присутні певна безнадія та нудьга.
Для депресії також характерний підсилений смуток. Проте ці поняття не тотожні.
Причиною смутку найчастіше є установки та звички, пов’язані з інфантильним застряванням у фантазіях або мріях, коли людина думає, що від неї мало що залежить. Людина не звикла брати відповідальність і докладати зусиль для досягнення чогось.
Журба – негативна емоція, що виникає як наслідок незадоволеності певних потреб. Журба – протилежність до радощів і знаходиться близько до суму, туги та скорботи. Журливому стану характерна споглядальність та пасивність в діях.
Зазвичай журбу уникають та незаслужено пригнічують. Проживаючи цю емоцію, можна подивитись на світ по-іншому, можна навчитись розставляти пріоритети по-новому. Звісно, це може посилити стан журби, проте в той самий час і освіжити рутинний погляд на речі, зрозуміти те, що було важко зробити у звичайних умовах.
Журба може допомогти нагадати ваші істинні цінності. Це потужний акумулятор емоційної енергії.
Sorrow is a negative emotion arising as a result of dissatisfaction with any needs. Sadness is the opposite of joy and stands close to sorrow, longing and grief. The sad state is characterized by contemplation and passivity in actions.
Sorrow is often avoided and undeservedly suppressed. Living this emotion, you can look at the world differently, perhaps learn to prioritize in a new way. Of course, this can aggravate the state of Sorrow, but it immediately refreshes the routine view of things, to understand what was difficult to do under ordinary conditions.
Sorrow can help remind us of our actual values. It is a powerful accumulator of emotional energy.
Меланхолія – душевний стан томління, що підпитується бажанням щось мати, кимось зацікавитись, спогадами минулого або майбутнього.
Туга може бути нагнітальна: «колись було добре, а нині – важко і безрадісно». Існує і світла: з усвідомленням вдячності та легким сумом.
Похмура туга відтворюється трьома складовими: внутрішній діалог, міміка і тілесність, картинка – ситуація.
Симптоми меланхолія:
занурення у думки про те, що було або ілюзорні бажання
сумні очі, погляд вдалину
роздуми про життя у минулому часі
похмуре ставлення до радощів життя
Нудьга – вид негативно окресленої емоції, пасивний стан, для якого характерно зниження активності, недостатність зацікавленості до діяльності, що відрізняє її від апатії.
Нудьга може з’явитися коли здатності людини більше, ніж можливості для їх реалізації. Якщо все навпаки – від людини вимагають більше, ніж він здатен показати – тоді з’являється тривога.
Характеристики стану нудьги:
знецінення того, що людина робить або сприймає
незнання, коли процес завершиться (безпросвітність свідомості)
незадоволення від пасивності
Слабо рухлива увага
Зосередженість на будь-якій справі дозволяє позбавитись від нудьги та бути більш щасливим.
Самотність – стан відчуття непотрібності, відсутність почуття себе.
Розрізняють два типи самотності:
позитивна – самотність – спосіб згадати хто ти та відновити особисті кордони, насолодитися присутністю самого з собою
негативна – ізоляція – втрата відчуття себе, провал в безодню, де немає особистості. Це теж частини на шляху знаходження себе.
Почуття самотності робить наш мозок досить пильним і активує механізми «збереження у собі».
В експериментах Ріка Пітерса було досліджено, що люди, які знаходяться на самоті, часто хочуть щось придбати та взагалі більше зосереджені на матеріальних речах, ніби намагаються заповнити внутрішню пустоту.
Сум – емоція, що характеризується сприйняттям світу у мінорних відтінках. В такому стані все навколо здається чужим, не занадто ворожив, проте і не дружнім.
Причиною суму може стати будь-яка важка подія – розлучення з близькими, погіршення здоров’я, втрата матеріальних цінностей або занепад духу.
Поділяють сум на світлий та тужливий.
Тужливий – занурення свідомості у безпросвітну темряву, світлий же – перемішує провали та спалахи доброго.
Сум може бути руйнівним для людини, захоплюючи його увагу, ніби у петлю.
Вміння сумувати – показник чуйності людини, навичка налагоджувати стосунки з оточенням, дар спостерігати та співчувати.
Задоволеність – це емоційна реакція на щастя, втілення бажань або досягнення цілей.
Це суб’єктивне переживання – основа позитивних емоцій, що означає задоволення однієї чи декількох потреб.
Задоволеність – сильний мотиватор, що відіграє важливу роль в соціальній системі.
Відсутність задоволеності може викликати критику поведінки інших людей.
Прийняття – емоція згоди з тим, що є. Прийняття – основа для переходу однієї емоції в іншу.
Як психологічна категорія, цей термін – складне та багатостороннє явище з великою базою значень, які містять різне походження, в тому числі філософські, релігійні, культурні, соціальні терміни.
Прийняття – зупинка спротиву, дозвіл «бути» собі, іншим, ситуаціям та можливостям.
Рівновага – стан душевного добробуту, тобто згода зі своїми думками, ідеями, бажаннями та їх задоволенням. Така гармонія є завдатком нормального функціонування всіх систем організму – джерело здоров’я, як зазначав Парацельс.
Похитнути рівновагу можуть: психологічний дискомфорт, приборкування своїх негативних емоцій, перевантаження організму. Все це може призвести до порушення роботи організму і навіть хворобам.
Почуття гармонії надає впевненості у своїх думках та діях. Фізична втрата рівноваги здебільшого зачіпає мислення та емоції. Емоційна ж втрата – також зачіпляє і тіло.
Вдячність – соціальна емоція, яка позначає вираження подяки за будь-що. Це позитивний стан часто виражає щедрість та безкорисливість.
Досліджуючи реакцію нейронної діяльності на емоцію вдячності було виявлено, що це почуття викликає активність у медіальній часині префронтальної кори головного мозку – частини, що відповідає за соціальну поведінку, емпатію, моральні твердження, оцінки, зняття стресу.
Вдячність може бути відмінним підкріпленням або нагородою за виконану роботу, а також дає позитивну мотивацію. Адже коли тобі вдячні, то з’являється бажання робити ще і ще.
Вдячність може стати також виявом чуйності та турботи.
Безпека (психологічна) – стан психологічної захищеності людини, її здатність виявляти руйнівні зовнішні або внутрішні фактори.
Безпека – дуже важлива і необхідна умова розвитку як людина, так і будь-якої системи загалом.
Психологічна безпека є також однією з основних функцій розвитку психічного здоров’я, що пов’язане з розвитком особистості, розкриттям внутрішньої природи людини.
Спокій – стан рівноваги почуттів. Такий стан характеризується відсутністю внутрішніх конфліктів, урівноваженістю світосприйняття, ясністю розуму, готовістю до раціональних дій, самовладанням.
Діючи в стані спокою можна ефективно вирішувати труднощі, тверезо оцінувати ситуації, проявляти щирість і розвивати сильний характер. При емоційних сплесках, стресових ситуаціях, складних стосунках з людьми – практикуйте техніки для того, щоб здобути спокій.
Варто пам’ятати, що спокій – це не байдужість.
Зберігання спокою в стресових ситуаціях – шлях до гармонічного їх розв’язання, а також можливість контролювати власні емоції.
Бажання – один зі способів прояву потреб, ступінь хотіння чогось або когось.
Цьому відчуттю характерні:
усвідомлення – людина розуміє, що вона хоче;
причина виникнення бажання та наслідок – що це дасть людині
реалізація – людина певно знає, як досягти об’єкта бажання.
Бажання – сильна сила, що здатна рухати. Саме тому, якщо людина не дуже розуміє, чого хоче, в неї може статись особистісна криза.
Усвідомленість допомагає розпізнати істинні бажання від тих, що були нав’язані. Розвиваючи та розширюючи світосприйняття, з’являється розуміння природності, адекватності бажань, що формуються в контексті часу і середовища, в якому живе ця людина.
Жвавість – особлива реакція, яка містить підйом життєвого тонусу та віри у себе.
Жвавий стан людини – це знак того, що вона відчуває любов та турботу.
Комплекс жвавості у немовлят – це один зі способів, яким дитина може керувати матір’ю. Це знак гарного стану здоров’я і настрою – видавання звуків «агу-агу», махання ручками та ножками.
Симпатія – це почуття схильності, що з’являється при виникненні спільних інтересів і цінностей, спільної діяльності або як реакція на зовнішність, характер та поведінку людини.
Існує 6 ознак того, чому люди можуть здаватись привабливими:
Схожість
Близькість
Соціальний обмін
Симпатія по ставленню до нас
Асоціація з приємними речами
Фізична привабливість
Симпатія – це почуття поверхневе, тому, якщо нас розчарувала людина, яка нам симпатична, це не буде дуже болісно.
Подив – це когнітивна емоція, яка проявляється як відповідь на неочікуваність. Це короткострокова реакція на подію, яка не збігається з очікуваннями або стає відхилом від норми, викликає дисонанс. В будь-якому випадку це певне «скидання», що в цьому моменті майже не містить думок.
Подив – одна з найбільш впізнаваних емоцій: очі широко відкриті, підведені брови та круглий рот.
Подив – це завжди збудження нервової системи. Він може перейти в переляк, якщо ситуація небезпечна.
Якщо нічого небезпечного не відбувається, то подив переходить в інтерес.
Подив може мати як негативне, так і позитивне забарвлення, бути різним за інтенсивністю.
Передчуття – це стан попереднього переживання чогось. Це очікування задоволення будь-якої потреби чи бажання.
Адже людина – істота біосоціальна і прагнення до отримання матеріальних та духовних благ просто необхідне для її нормального функціонування в цьому світі. Бажання породжують мотивацію діяти та розвиватися.
В процесі передчуття спільно діють і розум з думками, що народжуються, і душа з почуттями. Таким чином людина може передчувати майбутню насолоду або відчути радість завчасно – насолоджуватись уявленим і відчувати це.
Зацікавленість – стан підвищеної уваги до об’єкта, який викликаний потребою його дослідити. Характеризується сконцентрованістю думок на цьому предметі. Це активна пізнавальна позиція розуму. Якщо людина відчуває зацікавленість, скоріш за все це також формує позитивний емоційний окрас для цього об’єкта. Зацікавленість вибіркова і несе важливу функцію у житті людини – це одна з найголовніших стимулів для розширення бачення світу, отримання нових знань, досвіду.
Це сила, що рухає і мотивує досліджувати, входить у сімку базових емоцій за Керролом Ізардом.
Стан зацікавленості люди зазвичай відчувають частіше ніж інші емоції. Без зацікавленості до будь-чого людині стає нудно, що призводить до монотонності та незадоволеності життям.
Веселощі – одне з основних емоційних станів людства. Для веселого стану характерна безтурботність, сміх або посмішка, рухливість тіла і підйом рівня життєвих сил. Людина, яка відчуває веселощі досить близька до радості та ентузіазму – високих емоційних тонів (за шкалою Р. Хаббарда).
Як правило, веселощі супроводжуються збільшенням ендорфінів у крові.
Міра веселощів – це радість, як процес задоволення від виконаної дії.
Діти та молоді люди часто веселяться з приводом чи без, що говорить про добробут та цілісність організму
Веселощі можуть бути викликані як зовнішніми факторами, так і уявленнями про них.
Ейфорія – стан сильного збудження, захвату і радості. Це почуття може відчуватись як раптовий приплив щастя, оптимізму та духовного підйому. Це сильний і гострий сплеск чудового настрою, що заповнює людини повністю, часто з втратою контролю та самовладання.
Діти, які грають часто відчувають ейфорію.
У дорослих цей стан може з’являтися незалежно від здоров’я, навіть при втомі або захворюваннях.
Недовговічні епізоди ейфорії гарні своєю бадьорістю, схильністю позитивно реагувати на ситуації, почуттям безтурботності. Якщо стан ейфорії без причини та затягнувся надовго – варто звернутись до лікаря.
Натхнення – емоційний стан окриленості та бажання щось робити. Саме з наснаги може розвинутися натхнення. Вона також схожа на ейфорію, але без емоційного перевантаження. На відміну від натхнення, перебувати у стані наснаги можна досить довго.
Чим корисна наснага?
надає сил та віри
Ви стаєте більш привабливим
мотивує діяти
допомагає перетворити негативне на позитивне
стає легше досягати цілей
А якщо почнете слухати співрозмовника з наснагою – знайте, що ви використовуєте один з гармонійних способів впливу на людину, при цьому не домінуючи над нею.
Задоволення – це приємне переживання, яке відносять до суб’єктивних. Це відчуття контролюється певними дільницями головного мозку.
Кен Кейс визначив задоволення, як продукт праці одного з центрів свідомості разом з центром користі, блага та іншими.
Задоволення дуже багатогранне:
Чуттєве – яке виходить з взаємодії з органами почуттів:
дотики – сексуальна насолода, задоволення від ласки, масажу, розслаблення після фізичного навантаження, відсутність болю;
смак – задоволення від їжі, напоїв;
нюх – приємність від чистоти повітря, ароматів;
слух – задоволення від музики, звуків природи, голосу;
зір – насолода від споглядання того, що подобається
Задоволення від успіху, досягнення будь-чого.
Задоволення як полегшення – коли вийшло уникнути небезпеки, неприємності тощо.
Задоволення як відсутність докорів сумління, чистота помислів.
Задоволення за Фрейдом. Поведінка немовлят та малюків регулюється здебільшого за принципом задоволення. У міру дорослішання, приходить розуміння, що бажання часто не збігаються з реальність і це призводить до того, що дитина вчиться отримувати задоволення співвідносячи їх з можливостями.
Щастя – стан повного внутрішнього задоволення людини. Щаслива людина сприймає своє життя, умови та побут, оточення та ситуації. Фактом залишається те, що щасливими себе називають ті, хто не просто відчув стан блаженства, а в більшості ті, хто мають стабільно позитивне світосприйняття. Тобто це поняття доволі суб’єктивне.
Психологи Соня Любомирськи та Кен Шелдон визначили три групи факторів, які визначають індивідуальні розбіжності в оцінці людьми їх власного щастя.
Фактори зовнішнього світу – все, що не залежить від нас;
Фактори, пов’язані зі складом особистості – тобто, щасливі чи ні «по життю»;
Третя група факторів – все те, що ми самі будуємо власними руками
Так або інакше, щастя – це талан кожної людини на землі.
Радість – позитивний емоційний стан, що характеризує можливість задовільними актуальну потребу. Радість дуже багатогранна. Від почуття задоволення в тілі до високого душевного почуття.
Причиною радості стають як люди, предмети та події, так і абстрактні поняття – споглядання краси, пізнання світу, творчість і навіть безпричинна радість буття.
Дослідники емоцій розрізняють два типи радості за інтенсивність переживання: активна – сильна, бурхлива радість; пасивна – тихий, слабший прояв радості. Проте зауважте, що абсолютно пасивною радості не може бути, адже це завжди стан нервового збудження.
Пристрасть – найсильніший емоційний плеск, який важко піддається контролю та істотно впливає на розумові та поведінкові реакції людини.
Об’єкти пристрасті різні – люди, предмети, ідеї, думки, концепції.
У пристрасті найцікавіше те, що сама по собі вона нейтральна. Тільки той, хто її відчуває дає позитивне або негативне емоційне забарвлення. Е. Фромм поділив все пристрасті на: раціональні – такі, що несуть радість і сенс буття, сприяючи само стверджуванню людини (наприклад, любов, творчість); ірраціональні – навпаки ведуть до виснаження сил, знищують цілісність, позбавляючи бажання шукати себе в цьому світі (наприклад жадібність, марнославство)
Азарт – емоція сильного інтересу та наполегливого бажання почати або продовжувати дію, яка спрямована на досягнення успіху. Дуже сильна залученість у предмет азарту.
Азар буває різним:
Ресурсний – з високою ефективністю дій: під час зайняття улюбленою справою; азарт підприємця; при навчанні.
Руйнівний – відсутність самоконтролю: гравці казино, комп’ютерні гравці. Це дуже сильна емоція, здатна скеровувати людину до розвитку, але так само і спонукати до сумнівних і непотрібних ситуацій.
Впевненість – стан відсутності сумнівів. Можна виділити дві крайності впевненості: негативна – коли відсутній страх помилки; позитивна – коли реально присутні свідомі причини для твердої згоди. Можна бути впевненим у собі, займаючи активну позицію в житті та діяти навіть тоді, коли невпевнені люди складають руки. Можна бути впевненим в інших людях і пов’язаних з ними стосунках, подіях. Впевненість має три складові: почуття – внутрішнє відчуття сили, поведінка – демонстрація дії, рішучість – повна визначеність. Зазвичай жінки, які говорять про свою впевненість, мають на увазі почуття. Чоловіки – поведінку.
Оптимізм – is a way of positive perception of the world. Everything that happens around is accepted positively. An optimistic person will trust people and smile even if it is difficult; therefore, fate will most likely smile in return. He knows how to control attention and takes over the circumstances.
Such a person is a godsend for the close circle! After all, he will find a way out of any situation and is open to solving various problems.
Натхнення – це стан легкості, ентузіазму, творчого підйому. У такі моменти людина відчуває, що їй все під силу, все виходить. Підіймається рівень продуктивності та енергійності. Емоційна та пізнавальна сфера людини поєднуються і скеровуються на виконання однієї задачі, зазвичай творчої. Саме в такому процесі може приходити осяяння.
Ентузіазм – це позитивна емоція, якість, стан наснаги, за якого людина хоче і вчиняє активні дії для досягнення конкретних цілей. Це почуття зароджується зсередини. Зовнішні фактори не можуть викликати істинний ентузіазм. Така людина «палає» ідеєю, готова її втілити що б не сталось. Вона мотивована, енергійна та впевнена.
Ентузіазм – один з найвищих емоційних тонів за шкалою Р. Хаббарда.
Блаженство це вищий ступінь щастя. Характеризує стан насолоди, радості та незворушності. Це щастя без причини. Насолода від сприйняття того, що вже є. Є граничним станом буття.
Чим більше людина досліджує себе, заглиблюючись у розвиток внутрішніх якостей, тим більше підвищується рівень блаженства. І навіть якщо це почуття було короткостроковим або поодиноким, Ви все ж його впізнаєте і цього буде вдосталь, щоб змінити Ваше життя.
Терпимість (Толерантність) – це те, як ми ставимось до інтересів, проявів та вірувань інших людей. Толерантність проявляється у прагненні досягти розуміння, узгодженні в багатьох ідеях, точках зору, використовуючи гармонічні інструменти взаємодії, такі як роз’яснення, виховання тощо. Проявляючи терпимість, людина демонструє своє розширене сприйняття світу у всій його різноманітності форм, культурних традицій, проявів індивідуальності. Це активна позиція сприйняття людини, його прав та цінностей.
Azart is the emotion of intense interest and persistent desire to start or continue an action that should bring success. Extreme involvement in the subject of excitement.
Azart is different:
Resource – with high efficiency of actions: when doing what you love; entrepreneurial passion; when teaching.
Destructive – lack of self-control: casino players, computer players.
It is a powerful emotion that can move a person towards development and encourage dubious and unnecessary situations.
Великодушність – це здатність вибачати слабкості стосовно себе та інших. Якість, що поєднує в собі прояви щедрості та доброти. Вона є протилежністю до егоїстичності. Великодушність також може проявлятися як бажання турбуватись про інших у складних ситуаціях. Безкорисливість, поблажливість, здатність свідомо поставити свої інтереси нижче, ніж інтереси іншої людини, якщо того потребує ситуація.
Емпатія (Співпереживання) – це вміння відчути емоції іншої людини з приводу її переживань та життєвих складнощів. Вміння встати на місце іншої людини та зрозуміти її, яке не містить в собі жалість. Адже емпатія також припускає наявність поваги до Вашого співрозмовника – об’єкта емпатії.
Прощення – це когнітивний та емоційний процес, що супроводжується звільненням від образи та пов’язаних з цим почуттями. Ми можемо вибачити людині або групі людей в незалежності від того, чи заслуговують вони на це. Свідоме рішення відпустити та вибачити несе фізичну та психологічну користь, що додає душевного спокою, впевненості, співчуття та оптимістичного настрою до життя.
Досліджуючи активність людського мозку людей, які уявляли прощення, було видно, як в цьому процесі були залучені нейронні ланцюжки, що відповідають за емпатію. Такий прояв людяності зменшує депресивні стани, тривогу, нездорову лють, симптоми ПТСР. Вміння вибачати – це навичка, якій може навчитись кожен.
Любов – це почуття, опис якого об’єднує так багато різних емоцій, які різняться глибиною та відтінками. Вона зображає внутрішній стан, подібний до легкої закоханості, пристрасті та прихильності, відданості, натхненню. Любов може проявлятися у глибокому і мудрому бажанні турботи про іншу людину, прийнятті його якостей індивідуальності. Любов не завжди є зображенням сексуального потягу. Наприклад, любов матері та дитини, родичів, учнів та викладачів, друзів тощо.
У духовному розумінні – любов – це безумовне почуття, коли свідомість розширюється на стільки, що здатна зрозуміти зв’язок між всім, що існує. Можна сміливо зазначити, що любов – це звільнення від хибних переконань, які заважають, і яке, своєю чергою, веде до потужної трансформації. Безумовно любляча людина розвинена багатогранно, з нею цікаво, а біля неї приємно і спокійно.
Hope is an experience followed by belief in a positive outcome of the situation. This is a state of excitement in which positive colors prevail. A hopeful person is in some kind of tension in connection with the expectation of an event, but has the resource to assume that everything will happen as he wants it. This is a vision of luck. It can be a manifestation of infantile behavior, as a result of irresponsibility. Hope can also help and give an advantage to people who are afraid but push themselves forward.
Embarrassment is an emotion that denotes confusion and awkwardness in situations where there is a discrepancy between how you wanted to show yourself and how it actually turned out. It can be a manifestation of both fear of contact and interest in a person at the same time. Most often, embarrassment is manifested with a slight running smile, stupid laughter, reddening of the face, lowering the gaze, a failure in measured speech and plasticity of movements. It can be triggered by both failure and unexpected success.
Serenity is a medium-intensity positively colored emotion. It is felt as a calm and all-consuming joy of being, harmoniously intertwined with trust in the world and harmony with what is happening. This emotion is often achieved during the contemplation of a sunset, a beautiful landscape, inspiration by the smoothness of the ocean and the clarity of the sky.
Надежда – переживание, за которым следует вера в позитивный исход ситуации. Это состояние волнения в котором преобладают положительные краски. Надеющийся человек находится в некоем напряжении в связи с ожиданием события, но имеет ресурс предполагать, что все произойдет как он этого хочет. Это видение удачи. Может быть проявлением инфантильного поведения, как следствие безответственности. Надежда также может помогать и давать преимущество людям, которые боятся, но толкают себя вперед.
Смущение – эмоция, обозначающая замешательство и неловкость в ситуациях, когда происходит расхождение между тем, как хотелось себя показать и как получилось на самом деле. Может быть проявлением как страха перед контактом, так и интереса к человеку, причем одновременно. Чаще всего смущение проявляется с легкой пробегающей улыбкой, глупым смехом, покраснением лица, опусканием взгляда вниз, сбой в размеренной речи и пластичности движений. Может вызываться как неудачей, так и неожиданным успехом.
Безмятежность – позитивно окрашенная эмоция средней интенсивности. Чувствуется как спокойная и всепоглощающая радость бытия, гармонично сплетенная с доверием к миру и согласия с происходящим. Эта эмоция часто достигается во время созерцания солнечного заката, красивого пейзажа, воодушевления гладью океана и ясности небосвода.
Resentment is a feeling of resentment associated with an unmet need for something.
The resentful person does not feel anger, anger, or hostility. Still, he dislikes another person’s success or a whole group of people because of an inner sense of injustice.
Resentment is inherent in people who like to prove their perspective, thinking that it is the only correct one.
Obsession is a personality characteristic inherent in a person who irresponsibly offers his society, adherently delivers services and loves to persuade, advise, call to action when this is undesirable, and cause discomfort in other people.
Obsession is shared in personality disorders
Frivolity is a personality characteristic expressed in the inability to deeply feel the situation, imprudence, thoughtlessly spoken words, and careless behavior.
Frivolous people often reacted with disbelief and contempt.
Frivolity goes hand-in-hand with the desire to have fun, to experience sharp and vivid sensations, to flirt.
Competence is the quality of a person, which is characterized by knowledge of the business, a high level of skills and experience, for solving problems in a specific area, as well as a constant set of new abilities, renewal, and strengthening of old ones, mastery of a skill.
The opinion of a competent person is considered based on his authority and level of knowledge.
Competence shows the readiness to solve the situation per the qualifications and knowledge of the matter. Competence consists of a content aspect – the experience “how to do it?”, And a procedural part – the ability to do it.
Confusion is a personal quality that manifests itself as a tendency to get stuck in uncertainty. A state in which solving problems is completely incomprehensible or vague, vague consciousness and lack of understanding of the situation.
Confusion goes hand in hand with embarrassment and confusion, awkwardness and confusion
Liveliness is a state of energy in the body and curious mind.
It is an internal resource that manifests itself in how a person communicates lively, boldly expresses his thoughts, and acts energetically.
Such a person knows how to resist a wave of boredom or apathy because he trusts his inner world.
Kindness is a personality characteristic that manifests itself in a state of interest in other people’s difficulties, empathy, a desire to look for ways and solve problems together.
Goodwill builds good relationships with the world around us because we consider the feelings of other people, their rights, and interests. This behavior is influenced by culture and upbringing.
Harmony is a state of inner harmony with everything that happens inside and outside.
In psychology, harmony acts as the unity of all personality characteristics and the outside world.
A pleasant personality has the following characteristics:
Arrogance is a personality trait that manifests itself in a tendency to dominate, excessive self-confidence, indifference, and disrespect for people around.
In general, arrogance is a well-built defense reaction, usually as early as childhood. The root cause of superiority is lack of confidence, mistrust of oneself. It also protects the person from the feeling of worthlessness, as if it gives more significance and “weight.”
Arrogance is controlled by the subject, allows him to live comfortably, passing the world around him through his filters of perception, choosing what gives a feeling of reward, advantage, and pride.
Hot temper is a person’s condition, which manifests itself in a tendency to get irritated quickly, get excited, indignant, get angry and rage even from minor difficulties or even in very ordinary situations.
Hot temper is justified and empty.
This condition’s reasons are biochemical processes (hormone levels, lack of vitamins, and trace elements), poor nutrition, bad habits, psychological personality disorders, anxiety, anxiety, depression, complex relationships with the world, and life difficulties. Injustice and wrongs inflicted on a person can also provoke irascibility.
It is tracked that irascibility is more characteristic of men or women with the male gender.
As a synonym for hot temper for women, there is a tendency to resentment and tantrums.
Delight is a state of a burst of intense joy, which is usually a short-term phenomenon.
Delight can manifest itself as an increase in mood, not entirely adequate to the current situation. This elevation of emotional tone may be associated with a defense mechanism of denial. In young children, the state of delight appears as one of the primary affective states.
It is necessary to separate the joyful mood of inspiration and a high tone of enthusiasm, which are very similar to delight but are characterized by moderation, aimed at an adequate perception of reality.
Awawardness is a personality characteristic, which manifests itself as the inability to control feelings or emotions. Pours is out in quirkiness, pranks, and insanity of actions.
Such people are often treated with surprise and negative connotations.
If a person does not control the recklessness of the manifestations of feelings, he is their slave and blindly obeys this.
Powerlessness is the feeling of losing one’s ability to influence situations.
Can go arm in arm with anger or guilt for not being done. The reason for powerlessness can be the refusal of our help and its depreciation.
A heavy sensation from which you want to escape or quickly devalue. But while living it, we learn to forgive our mistakes and imperfections.
Hopelessness is a feeling of darkness and one’s weakness before the situation. It appears when a person does not know how to solve a specific problem.
The reasons for this state can be fear of losing loved ones or their very loss, loss of their value in society, lack of self-realization, unsuccessful attempts to find their place in the world.
The feeling of hopelessness is a cry of despair. The best way to get over it is to ask for help.
Carelessness is a state characterized by ease and lack of thought about business and responsibility.
It is a state when someone else takes care of you, or you took care of yourself prudently in advance.
Carelessness can transform into negligence, when attention is lost, risk-taking, which can lead to injury or even death. Neglect can turn into indifference. When liveliness and enthusiasm disappear, indifference appears.
Ruthlessness is a personality characteristic that is expressed as a lack of empathy, lack of understanding of other people’s problems and experiences. Also, brutality can be a mental disorder. It can manifest itself on the outside world as well as on oneself.
Ruthlessness is distinguished from rigidity by its impartiality. The ruthless person believes that the person asking for help has all the resources to cope on their own. The abusive person has a clear negative motive towards the object.
Apathy is a state of a person characterized by a loss of interest in the world around him, a manifestation of indifference, including himself.
Any desire and enthusiasm are lost, the taste for life is lost. Even what was once pleasing now does not bring its former satisfaction. This is not just a bad mood – this is one of the reactions to stress, and if it lasts more than two weeks, it is worth worrying about the person.
Causes of apathy: physical overwork, severe illness or living conditions; psychological – stress, frustration, difficult personality experiences.
On the scale of emotional tones by R
Guilt is a negative emotion that denotes a desire to change the situation and punish the culprit. It is worth distinguishing between the understanding of guilt and the feeling itself.
Understanding guilt is a feeling that speaks of the realization of a mistake, a desire to correct the situation and apologize
Feelings of guilt are a harmful and destructive desire to punish yourself or another person. It blocks light emotions and destroys regular vigorous activity.
Guilt helps to live in the social world, that is, to regulate relationships with others. Parents have a significant influence on forming this feeling since this is not an innate quality.
Guilt is like a curtain behind which other negative emotions can be hidden – shame, anger, depression. Therefore, it is essential to realize what you feel, and this will bring relief from the burden of guilt.
Sympathy is a feeling of predisposition that appears when common interests and values arise, joint activities, or reaction to a person’s appearance, character, and behavior.
There are six signs of why people might be attractive to us:
Similarity.
Proximity
Social sharing
Sympathy towards us
Association with pleasant things
Physical attractiveness
Sympathy is a superficial feeling, so if we are disappointed by a person we like, it won’t be excruciating.
Antipathy (Greek αντιπάθεια, from αντι – “against,” and πάθος – “passion”) – an emotional feeling of hostility to someone or something.
Antipathy is based on the decision of the subconscious, without the mind. It can also be an entirely conscious decision, which is influenced by the attitude towards people and phenomena, the system of views and values adopted by society, the idea of danger, abnormality, harm.
In some cases, a particular reaction of the human nervous system may be the cause of antipathy.
Aggression (from Lat. Aggredi – attack) – destructive behavior brings physical, moral harm to objects and causes psychological discomfort.
Fromm interprets malignant aggression as a reaction not associated with biological mechanisms of defense or adaptation.
It is primarily viewed as a negative phenomenon.
Gloating is a personality characteristic in which the subject feels joy when the object has something less or worsens. Gloating is always about envy or resentment. It can manifest itself both to an “equal” oneself – the feeling of ascending to a well-deserved place and the victory of justice and the “unattainable” – it is content with others’ failure equates to justice.
Anxiety is a negative emotion expressed in the sense of potential danger due to changes in the surrounding world’s conditions and the environment, a state of anticipation of something negative or incomprehensible.
Perception of the world can be shaken by anxiety.
For women, anxiety mainly means the expectation of something dangerous; for men, it is most likely a way of seeing a potentially unpleasant situation.
Ambition is a personality characteristic that manifests itself as a desire to achieve big goals, a passionate desire to conquer and conquer the heights of success.
This trait gives a person the zeal to perform complicated tasks, set high goals, and add a need for success, increasing demands on life.
Ambition is formed in social life and depends on the first successful actions in childhood, how parents and loved ones reacted, and what values were instilled in the upbringing process.
It is the quality of people who can correctly set goals in their personal and professional life and achieve them. They always strive to learn new things and are engaged in self-development.
Fright is a reflex reaction of the body to danger or fear. Emu is characterized by short duration. Fright quickly passes and can turn into motor excitement. This does not really shock the person. Inside he remains collected and decisive.
Fright appears as a response to unexpected sounds, objects, sensations. Emu is characterized by the following forms: numbness, flight, and muscular agitation.
If we talk about fear as a change in the state both physically, mentally, and mentally, then it is worth noting that a person can be under the constant influence of such fear.
Greed is a personality characteristic that denotes the desire to receive benefits, material wealth, guided by immoderation and avarice.
The cause of greed is the substitution of meanings and understanding of life values. When a person equates happiness with the amount of money, a thirst for a completely natural desire to be loved, value is generated. Still, the accumulation of material things is the method of drowning this emptiness.
Greed is often found in childhood. When parents give gifts instead of their attention and love, they will measure spiritual qualities with money growing up.
Awe is a feeling that combines surprise, admiration, and fear. Awe is mainly aimed at objects greater and more important than the subject himself.
Ph.D. and psychologist Kirk Schneider says this feeling leads to a profound transformation of the personality. Awe influences decision making.
Also, researchers at Stanford University have studied that a person who feels awe is more satisfied with life and can be in the moment here and now. The ability to give, share, help others grow.
Nervousness is a response to external or internal stimulants. Nervousness is characterized by anxiety, apathy, insomnia, a desire to cry, headaches, and other unpleasant reactions.
Mental causes of nervousness:
depression
chronic fatigue syndrome
different forms of addiction
difficulties in self-realization
nervous exhaustion
Physiological causes of nervousness:
hormonal disbalance
infections
mental and somatic diseases
Cynicism is a personality characteristic that denotes a tendency to disdain society’s moral norms or established values.
Cynicism is not an innate quality; it is a protective mechanism of the psyche, often associated with living conditions’ peculiarity.
A cynical person has a tendency to offend other people or entire social groups based on their lack of understanding of the meaning of moral phenomena. The cynic perceives them as a kind of restriction that prevents one from being content with life.
The infantilism of the cynic leads to the fact that he lives for today.
Suspiciousness is a personality characteristic that denotes a person’s tendency to give a negative meaning to other people’s actions to look for a secret plan in steps.
As a mild form, suspicion can be helpful because it saturates a person with some information about what is happening.
If this is a habit, then such a person will only expand it all the time, starting to doubt everyone and everything. This behavior is difficult to change from the outside. If suddenly someone wants to calm down a suspect, he can cause an even more significant surge of fear and darkness of mistrust.
The reasons for suspicion can be:
negative experience;
low self-esteem;
own vulnerability, and as a result, the projection of imperfection on others.
Vulnerability is a feeling that causes a state of insecurity and weakness.
Shame or humiliation could be the cause. If a person is engaged or thinks about something that affects his pride, he feels ashamed. If a person sees others doing something that clings to their dignity, he feels humiliated.
The feeling of vulnerability is one of the resentment complex components, along with insecurity and weakness.
Depression is a low level of mood. By value, they stand next to melancholy, prostration, grief, blues, discouragement, oppression. This condition is similar to depression (lat. Deprimo – “to suppress”).
There are three types of depression.
Reaction to events in the surrounding world.
A symptom of depression is a disease characterized by persistent low mood, inability to receive pleasure, self-esteem, guilt, and more.
The manifestation of other mental illnesses.
Contempt is an emotion that denotes one of the forms of feelings of hostility. It manifests itself as neglect of something or someone.
It is a social reaction to an unworthy act, causing aversion to the object of this action.
A specific fact of contempt is that if a person has this emotion, it does not disappear without a trace but pulls along with it a transformation into a long-term negative attitude towards this object.
Disobedience – behavior, the essence of which is an attempt to appeal to the opposition’s feelings, to compel recognition of one’s righteousness and moral advantage over the parties to the conflict.
This behavior can spoil the opponent’s appearance and bring doubt to his position.
It is a way of fighting based on resentment, violence, anger, and other negative feelings.
Arrogance is a personality characteristic that manifests itself in a false sense of one’s significance, alienation, inaccessibility in communication with the world around. Synonyms are the bombast, arrogance.
Arrogance is a mechanism that compensates for feelings of self-doubt. Arrogant behavior also includes the need to rise above someone, to dominate.
The reasons for this behavior are divided into two groups:
protection of the psyche from the weaknesses of the personality;
megalomania due to real success in life.
Envy is a condition in which the subject accepts someone’s real or imagined achievements (material wealth, success, personal qualities, status) as a fear for the integrity of his own “I.”
Emotional experiences and actions can accompany envy. This feeling has a lot to do with resentment.
It is worth knowing that feeling envy; hostility is directed in both directions – towards the object and the envious person.
Envy should not be confused with jealousy.
Erich Fromm wrote that envy is life-threatening.
Schultz Henke, a psychoanalyst, noted that a person is jealous when he wants to achieve something but does nothing.
Kant divided envy into black, as a desire to deprive another person of the good, and into a simple ill will.
Insult is a neurotic feeling arising from demands for oneself, pride and prejudices, reproaches, and contemptuous assessments from the outside — feelings of vulnerability.
An offended person will perceive minor disagreements with their desires as a great tragedy. It also has the function of making other people responsible for what is happening. It further emphasizes the interest in experiencing the insult.
Sometimes a person may not be aware of this feeling, in the case of protection from the frankness of inner attraction or conflict.
Vindictiveness is a character trait that manifests itself as a desire to respond with evil to evil. It happens healthy – to stop grievances and protection, and unhealthy – calmness comes when the offender is destroyed (even symbolically).
Revenge is a form of aggression with a delay in the manifestation of directly hostile actions.
A deeper reason for revenge may be protection from anxious feelings and suffering, that is, repression of them. Such a desire will live until the real reason is realized.
Resentment is a robust destructive feeling, often dangerous. It is born in childhood and follows us all our lives.
Resentment is aggression with an inward vector. Can lead to actions that punish the offender.
Components of resentment:
creating expectations – a person expects something from another, perhaps without even communicating it;
observation of activities – a person looks, criticizes, predicts an adverse outcome;
reality happens – the person compares the mismatched expectations with what is in existence, and resentment appears.
Indignation is a short-term emotion, similar to fading, quickly turning into others – anger, anger, rage, or completely fades away.
The reason may be the world’s subjective vision “everything should be so and so,” which collapsed under the situation’s influence. The unexpected turn of events leads to outrage. Internally, a person disagrees with what happened because it did not work out as he expected.
Resentment is highly contagious if other people around you cannot separate their feelings from the irritation.
Pride is an emotion of self-awareness that reflects positive self-esteem. Self-esteem, self-esteem, confidence, and satisfaction after the work is done, pleasant aspects are a showing of pride.
Pride also serves an essential social purpose, showing a person that he is not someone that society can reject. He is a necessary part of the community.
Michael Lewis – professor at the University of New Jersey Medical, researching this emotion, divided it into two aspects:
“+” Productive, constructive pride – focus on results;
“-” destructive, arrogant pride (or pride) – focus on oneself.
Positive pride develops in sober people. As a rule, these people methodically work on themselves, which in the long term forms long-term relationships in the development environment.
The second option, often called pride is a disadvantage in many cultures, often even a sin. They are associated with negative personality traits. By showing this aspect of pride, a person can praise himself, charming people around him, produce an immediate effect, and get admiration from the outside.
Helplessness is a condition that appears due to a traumatic situation, motivation decreases, a decline in attempts to change the situation, suppression, and a reduction in self-esteem.
Personality helplessness can be the result of trauma in uncontrolled situations. It manifests itself as isolation, an unstable emotional state, slight excitability, pessimism, the appearance of a sense of guilt, a decrease in self-esteem, passivity.
Helplessness can also appear when a person experiences a series of unsolvable tasks or obstacles that cannot be removed. In the developed helplessness, there is a danger of developing emotional disorders – depression, neurotic anxiety. A person stops trying to solve even simple problems that in the past he could easily cope with.
Confusion is a state of stupor characterized by a lack of concentration of attention, the head does not work well, and the world is not quite adequately perceived. It is a kind of trance state, the opposite of concentration. A confused person does not know what he wants, does not know what to do.
Confusion can be a reaction to severe difficulties associated with something terrible for a person.
Confusion is not an innate emotion. It may be a defense mechanism in some people, but the response to difficulty will be anger or rage in others.
Panic (Greek panikos – unaccountable horror) is an intense state of fear caused by absolute or possible danger. Panic is characterized by a sharp decrease in will, self-control, and self-esteem, suppression of logic. It can be in an individual, group, or mass.
Panic appears as a response to a strong stimulus, capturing the entire person’s attention. The situation is perceived as a crisis, and a person can commit rash actions and attempt to explain what is happening under his experience. Such cases are always contagious and inspiring.
A panic attack is a state of intense and unreasonable fear. It manifests itself as a rapid heartbeat, increased pressure, shortness of breath, “wadded” legs, trembling, chills. It can last from several minutes to several hours. A panic attack can be caused by severe overwork, the expectation of something important.
Stress is the physiological response of the body to environmental factors.
Stress factors, mainly of a social nature – something that threatens to undermine a person’s ordinary life. Symptoms can suddenly or gradually develop feelings of anxiety, panic, emotional mood swings, physiological reactions – heart palpitations, sweating, muscle tension, fatigue, insomnia.
Distress is excessive stress that reduces the possibility of an adequate response to the external environment.
Despair is a negative emotion, an effect that manifests itself as a feeling of one’s own powerlessness to influence a need’s satisfaction.
When hopelessness rules a person, a negative view of future events arises, and the motivation to act at the moment is lost. A person seems to find himself in a vicious circle, a dead end, and does not know what to do. In case of refusal to fight, despair ensues. Negative emotions are at the root of the problem. They take over a person, especially in difficult situations. It begins to seem that there is no way out since the power of these emotions is mighty and overshadows the ability to think soberly.
Despair is not an innate emotion. Typical for those who, as a rule, expect help from others, do not take responsibility for themselves. It is an extreme form of the Sacrifice position.
Fear is an emotional process caused by actual or possible danger.
Fear is an emotion based on past negative experiences. It triggers a “hit or “run response, in which the body is mobilized to fight or eliminate the danger.
It is an evolutionary survival mechanism.
According to R. Hubbard’s scale of emotional tones, FEAR is a state between grief and anger. In this state, personality manifestation becomes more primitive compared to how a person reacts to the world without fear.
In the modern world, emotional hazards are more common than physical ones, but the brain and body do not see much difference. The feeling of fear may be proportional to the level of danger, or it may not correspond, be almost unrelated to painful processes from the outside.
Fear can be superficial or deep. The causes are emotional conflicts, shocks, mental or physical stress, neurotic and pathological processes. Phobia is a form of fear, which is characterized by severe anxiety, bouts of experience.
It is essential to understand that fear is a product of our minds. It would be best if you studied it, make friends somehow, and look in the “face.”
Annoyance is a negative emotion, a feeling of dissatisfaction and irritation due to failure, resentment, and trouble.
The annoyance can be:
conscious, as a rule, it turns into aggression to change what led to this feeling;
unconscious or little conscious, as an act of auto-aggression, self-destruction, or self-abasement
It becomes annoying when something undesirable happened, and there is an understanding that it just happened but still unpleasant. It is a manifestation of pride that breeds discontent.
Regret feels shame, irritation, or disappointment for something done in the past. A regret is a form of self-loathing because it rejects some part of oneself in the present tense. This process slows down our development.
The true purpose of regret is to recapitulate a life situation, draw conclusions, correct, and move on. If this mechanism worked correctly, the feeling appeared once you understood what happened, did everything you could, and wisely went on.
Often in regret, there is an identification with something lost, as if failure is us. But remember that this is not the case.
Disappointment is a negative feeling that manifests itself as a mixture of anger and sadness due to unmet desires and hopes. Something that failed did not justify itself stands close to resentment.
Disappointment is not an innate emotion but an emotion that has emerged in the cultural environment.
People for whom “charm is a disappointment” is a game of a lifetime, especially as a way to get attention.
Pity is a feeling similar to condescending compassion but has the color of humiliation. The object of pity is presented as unhappy, humiliated, but valuable. The one who regrets it also becomes in some way reduced.
Showing pity, we take a child-child position.
You are demonstrating a willingness to help – the adult-adult attitude.
Self-pity is a phenomenon that absorbs a lot of a person’s inner resources. It is not something terrible, as it can become a self-observation of the fear of death, a sense of self-importance. To pity is to protect yourself from the fear of being left without something vital.
Pity can appear in the guise of heartlessness or indifference.
Pride can hide behind pity – calming the other, the feeling of satisfaction is saturated.
Shame is a feeling that can manifest itself in the awareness of awkwardness, inability to do something. Outwardly manifests itself in reddening of the face, drooping eyes, and head, running eyes or blinking, looking away. We do not blush alone; this requires the presence of another person.
Shame can be used as a way to control behavior, parenting, and other manipulations. Shame lowers self-esteem and prevents you from being yourself.
It is applicable only as a motivation for productive actions.
If a person continually feels ashamed, powerful malfunctions in the individual’s self-perception and self-esteem can occur. A person begins to harm himself, not being content with himself, his life. Relationships are complicated to build and poorly maintained.
Guilt is a negative emotion that denotes a desire to change the situation and punish the culprit. It is worth distinguishing between the understanding of guilt and the feeling itself.
Understanding guilt is a feeling that speaks of the realization of a mistake, a desire to correct the situation and apologize
Feelings of guilt are a harmful and destructive desire to punish yourself or another person. It blocks light emotions and destroys regular vigorous activity.
Guilt helps to live in the social world, that is, to regulate relationships with others. Parents have a massive influence on forming this feeling since this is not an innate quality.
Guilt is like a curtain behind which other negative emotions can be hidden – shame, anger, depression. Therefore, it is vital to realize what you feel, and this will bring relief from the burden of guilt.
Excitement is a state of anxiety or anxiety. It is normal to be worried because it is a reaction to some changes in the environment.
Excitements can cause problems, as it is not always pleasant: breathing quickens, dizziness and abdominal discomfort may appear, and the pressure rises. But don’t be afraid for your health. Sometimes a person may start to panic through the appearance of excitement.
It is only necessary to note for yourself how much these manifestations interfere with everyday life, are they justified?
Alertness is an emotion denoting distrust, preparation for “defense.” There is a mobilization of internal resources against the background of anxiety, which can be reflected as a state of confusion, disorientation, deterioration of social activity.
It can appear when doing something new or deviating from the norms, discrepancies, and ambiguities. A deeper reason could be a warning against danger.
Disquiet is a mental experience based on fear of what has already happened or will happen in the future. A protective emotion, the purpose of which is to draw attention to a situation to solve it.
Please don’t ignore the concern, as this is an important evolutionary mechanism to help us survive. Analysis, study, and understanding of what this emotion prompts make it possible to control your feelings for knowledge of the inner and outer world.
If, as you think, anxiety has appeared for no good reason, there are still certain impulses, conscious or not, that cause this feeling and the scheme works.
The chain looks something like this:
Stimulus (danger – real or imagined) – Reaction (fear, panic, anxiety, worry)
Worry can cause an imbalance if we are overly sensitive to threats.
Uncertainty is a condition that characterizes the fear of being humiliated. Uncertainty leads to indecision and timid behavior. Uncertainty can appear due to unfriendly surroundings or a similar situation. But insecurity is always a consequence of personal history. This is a common problem for neurotic and infantile people.
Usually, adults and mentally healthy people do not suffer from insecurity but learn to develop an inner core of determination and firmness.
To get rid of insecurity, you need to work with beliefs and illusory views and thoughts about yourself and the world based on the fear of rejection.
Fear is a kind of tension. It occurs with minimal fear, risk, the knowledge that something might happen, something undesirable for a person.
Fear causes the same thoughts to circulate. There is no attention to the world around; a person can start to fantasize.
Anxiety is a condition that appears when there is an undefined danger. It is a very natural feeling that allows you to discover and take the action necessary to protect or clarify the situation.
Pathological anxiety is when there are experiences, and the causes of suffering do not always correspond to the source. Often such fear is pointless.
Anxiety as a habit tends to focus on troubles due to negative thinking and the world’s same perception.
Sigmund Freud shared fear and anxiety.
Anxiety can be an objective self-preservation mechanism, in case of real danger.
Neurotic anxiety is outwardly not dangerous, but subjectively, the reality is distorted, and it seems that it is dangerous.
Situational anxiety is a short-term state at a specific moment. Persistent stress is a constant state of the personality.
The ability to stop unnecessary anxiety, control oneself, collect, and turn on the head is a critical ability in hazardous situations.
Anger is a strong emotion developed evolutionarily to protect against aggressiveness from the outside, the desire to harm.
The positive polarity of anger is the protection of one’s boundaries, the mobilization of human capabilities, the motivation to correct the situation.
The negative polarity of anger is an eclipse of the mind, the destruction of relationships.
Anger is mainly caused by an obstacle to meeting needs, both physical and psychological.
Hatred is a negative feeling, including a combination of negative attitudes, emotional states, inclinations directed at people, processes, or objects of the material world.
A person who experiences hatred is most likely hostile to the object but does not have the opportunity to enter into open conflict with it, mainly due to fear.
Hate as a feeling is a mixture of discontent and aggression, prolonged anger. If a short outburst of hatred can activate and invigorate, then a long-running hateful state will slowly eat the one experiencing this feeling.
The superficial cause of hatred can be struggle and rivalry, as a natural human nature mechanism.
The deeper reason is dissatisfaction with oneself. Due to many prejudices, pressure from society, unpreparedness for life circumstances, awareness of the limitations of one’s capabilities, etc.
Irritation is a state of discontent, unpleasant and harmful. Irritation can turn every little thing into conflict. It interferes with understanding and feeling the world around, weakens the rationality of decisions and clarity of mind.
The cause of irritation can be a misunderstanding of the world, a contradiction between our desires and capabilities, the less our influence on the situation, the stronger this emotion
Irritability is a reaction to an obstacle to which a person cannot react aggressively, or an internal prohibition is imposed when sore topics or points in the conversation are touched. Irritation can manifest anger at oneself when it was not possible to influence or resolve a situation.
Angry is a state of weak aggressiveness, which, on the one hand, is characterized by anger and frenzy, and on the other, an awareness of one’s powerlessness
The angry person reacts as if he is still a child and is in front of frustrating parents.
Usually, anger is a normal psychological reaction, but rarely it can be a sign of the onset of the disease
Being angry involves ignoring other people’s rights. May turn into vindictiveness.
It is often a psychological defense against the fear of intimacy.
Rage is a strong intensity emotion, an effect caused by a person getting into an unpleasant situation. Rage is an extreme form of anger and is harder to manage. It is an energetic confrontation, a desire to fight for ideas, justice, values.
It is also a resource state. If a person is emotionally developed, they can launch rage to achieve their goals effectively and efficiently.
Signs of Rage:
the skin color of the face changes – it turns red or whitens;
the desire to swear at the interlocutor increases;
want to hit, push hard, etc .;
the mind turns off
Wrath is a negative emotional state, usually in the form of affect. In a state of anger, the vital force rises for a short time, which distinguishes it from the concept of suffering.
Anger can be caused by a physical or psychological obstacle on the way to the goal.
Fear and anger are similar in physiological parameters.
Anger pushes a person to aggressive actions, and this can frighten the person himself and lead to the suppression of offense in the future.
Anger is characterized by high tension, impulsiveness, strong confidence, and often a feeling of contempt
Anger is an evolutionary mechanism of human adaptation. It mobilizes energy during self-defense
A low level of anger can be kept for a long time. High intensity can be harmful to health. Regulated anger helps protect your boundaries, speak up for yourself, or protect those close to you.
Despondency is a state associated with unfulfilled expectations or not receiving what is needed and desired.
Despondency is consonant with humiliation since a person considers himself deprived and, because of this, oppressed.
A discouraged person is prone to apathy; a breakdown ceases to be interested in what was once and what is happening around. There is even certain hopelessness and boredom in this state.
Depression is also characterized by intense depression. But in itself, it is not equal to her.
The cause of despondency is most often attitudes and habits associated with infantile stuck on fantasies or dreams when a person thinks that little depends on him. A person is not used to taking responsibility and making efforts to achieve something.
Melancholy is a mental state of languor, fueled by the desire to have something, to be carried away by someone, memories of the past or future.
There is an oppressive melancholy: “once it was good, but now it is hard and joyless.” There is also a light one: with an awareness of gratitude and slight sadness.
Gloomy melancholy is reproduced by three components: internal dialogue, facial expressions, and physicality, picture-situation.
Symptoms of melancholy:
diving into thoughts of what was or into illusory desires;
sad eyes, a look into the distance;
reflections on life in the past;
gloomy attitude to the joys of life.
Boredom is a kind of negatively colored emotion, a passive state characterized by decreased activity, lack of interest in activities, and the world around. Boredom can be associated with irritability and anxiety, which distinguishes it from apathy.
Boredom can occur when a person’s abilities are more significant than the ability to manifest them. If everything is the other way around – more is required from a person than he can – anxiety appears.
Characteristics of the state of boredom:
devaluation of what a person does or perceives;
not knowing when the process will end (hopelessness of consciousness);
dissatisfaction with passivity;
poorly mobile attention
Focusing on an activity can help you get rid of boredom and be happier.
Loneliness is a state of feeling of uselessness, lack of sense of oneself.
There are two types of loneliness:
positive – solitude – a way to remember who you are and to restore personal boundaries, to enjoy being with yourself;
harmful – isolation – loss of feeling of oneself, falling into emptiness, where there is no personality. These are also parts of the path to finding yourself
The feeling of loneliness makes our brain very alert and activates the mechanisms of “keeping in itself.”
In Rick Peters’s experiments, it was investigated that people who are alone often want to buy something and are generally more focused on material things, as if trying to fill an inner void.
Sadness is an emotion characterized by the perception of the world in minor tones. In this state, everything around seems alien, not particularly hostile, but not friendly either.
Any challenging event can become the cause of sadness – parting with loved ones, deterioration in health, loss of material values, or loss of spirit.
Divide sadness into the light and dreary.
Dreary is the immersion of consciousness in the hopeless darkness, the light one mixes both failures and flashes of good.
Sadness can be destructive for a person, capturing his attention as if in a noose.
The ability to be sad is an indicator of a person’s sensitivity, the skill to establish relationships with the environment, the gift of observing and empathizing.
Satisfaction is an emotional response to happiness, fulfillment of desires, or achievement of goals
This subjective experience is the basis of positive emotions, denoting the satisfaction of one or more needs.
Satisfaction is a powerful motivator and plays a vital role in the social system.
Lack of satisfaction can lead to criticism of other people’s behavior.
Acceptance is the emotion of agreement with what is. Acceptance is the basis for the transition from one emotion to another.
As a psychological category, this term is a complex and multifaceted phenomenon with an extensive base of meanings, which has deep roots, including philosophical, religious, cultural, social concepts.
Acceptance is stopping resistance, allowing yourself, others, situations, and opportunities to “be.”
Gratitude is a social emotion that denotes an expression of gratitude for something. This positive state often expresses generosity and selflessness.
Investigating the response of neural activity to the emotion of gratitude, Investigating the response of neural activity to the emotion of gratitude, it was found that this feeling causes movement in the medial part of the prefrontal cortex of the brain – the part that is responsible for social behavior, empathy, moral judgments, evaluations, and stress relief.
Gratitude can be a great reinforcement or reward for work done, and it can also provide positive motivation. After all, when people thank you, I want to do more and more.
Gratitude can also be an expression of compassion and caring.
Equilibrium is a state of mental well-being, that is, agreement with one’s thoughts, ideas, desires, and satisfaction. Such harmony is the key to all body systems’ normal functioning – “a source of health”, as Paracelsus once said.
Balance can be shaken by psychological discomfort, depression of one’s negative emotions, and the body’s overload. All this can lead to disruptions in the body’s work and even diseases.
A sense of harmony gives confidence in your thoughts and actions. Physical loss of balance promises to affect thinking and emotions. Emotional loss of credit will also affect the body.
Security (psychological) is the state of psychological security of a person, his ability to detect destructive external or internal factors.
Safety is a critical and necessary condition for developing both a person and any system in general.
Psychological safety is also one of the main functions of mental health development, which is associated with the development of the personality, the disclosure of the inner nature of a person.
Calmness is a state of balance of feelings. This state is characterized by the absence of internal conflicts, the balance of perception of the world, clarity of mind, readiness for rational actions, self-control.
Acting in a calm state can effectively deal with difficulties, assess situations soberly, show sincerity and develop a strong character. For emotional outbursts, stressful situations, complex relationships with people practice techniques to gain peace of mind.
It should be remembered that calmness is not indifference. Should remember it should remember that calmness is not indifference.
Keeping calm in stressful situations is the way to deal with them harmoniously, as well as the ability to control your own emotions.
Desire is one way of manifestation of needs, the degree of wanting something or someone.
This sensation is characterized by:
awareness – a person understands what he wants;
the reason for the appearance of desire and the effect – what will it give to a person;
realization – a person probably knows how to achieve the object of desire.
Desire is a powerful driving force. That is why, if a person does not understand what he wants, he may have a personal crisis.
Mindfulness helps to recognize true desires from imposed ones. Developing, expanding the world’s perception gives us an understanding of the naturalness, adequacy of desires formed in the context of the time and environment where this person lives.
Revitalization is a particular reaction that means raising vitality and self-confidence.
The revitalized state of a person is a sign that he feels love and care.
The infant revitalization complex is one of the ways the child can control the mother. It is a sign of good health and mood – making the sounds “gu,” waving arms and legs.
Sympathy is a feeling of predisposition that appears when common interests and values arise, joint activities, or as a reaction to a person’s appearance, character and behavior.
There are six signs of why people might be attractive to us:
Similarity.
Proximity
Social sharing
Sympathy towards us
Association with pleasant things
Physical attractiveness
Sympathy is a superficial feeling, so if we are disappointed by a person we like, it won’t be excruciating.
Surprise is a cognitive emotion that manifests itself as a response to surprise. It is a short-term reaction to an event that either did not meet expectations or became a deviation from the “norm,” or caused dissonance. In any case, this is a kind of “reset,” at the moment of which there are almost no thoughts.
The surprise is one of the most recognizable emotions: the eyes are wide open, the eyebrows raised, and the mouth is round.
The surprise is always the excitement of the nervous system. It can become frightened if the situation is unsafe.
If nothing dangerous happens, surprise turns into interest.
Surprises can have both negative and positive coloring, and be different in intensity.
Anticipation is a state of prior experience of something. It is the expectation of the satisfaction of any need or desire.
After all, man is a biosocial being, and the desire to obtain material and spiritual benefits is necessary for normal functioning in this world. Desires give rise to motivation to act and develop.
A mind with thoughts that are born and a soul with feelings act together in the process of anticipation. A person can anticipate future delight or experience joy in advance – they enjoy the imaginary and feel it.
Interest is a state of heightened attention to an object caused by the need to cognize it. It is characterized by the concentration of thoughts on a given subject. Interest is the active cognitive position of the mind. If a person is interested, this also forms a bright emotional coloring for this object. The part is selective and has an essential function in a person’s life – it is one of the most important incentives for expanding the world’s vision, acquiring knowledge and new experience.
According to Carroll Izard, This force, driving and prompting to learn, is included in the seven basic emotions.
People usually experience a state of interest much more often than other emotions. And without interest in anything, a person begins to get bored, which subsequently leads to monotony and dissatisfaction with life.
Fun is one of the leading emotional states of humanity. A positive condition is characterized by carelessness, laughter or a smile, body mobility, and increased vitality. A person who experiences fun is very close to joy and enthusiasm – high emotional tones (according to R. Hubbard’s scale).
As a rule, fun grows by a rise in blood endorphins.
The measure of fun is joy, as a process of satisfaction from the performed action.
Children and young people often have fun with or without reason, which speaks of the body’s well-being and integrity.
Both external factors and perceptions can cause fun.
Euphoria is a state of intense excitement, delight, and joy. This experience can feel like a sudden surge of happiness, optimism, and entertainment. It is a sharp and robust surge of good mood that often fills a person, often with a loss of control and self-control.
Children who play are often euphoric.
In adults, this condition can appear regardless of health, even with fatigue or illness.
Short-lived euphoria episodes are suitable for their cheerfulness, a tendency to respond positively to situations, a sense of carelessness. If the state of euphoria is unreasonable and drags on for a long time, you should consult a doctor.
Inspiration is the emotional state of being inspired and willing to do something. It is from the inspiration that inspiration can develop. It also looks like euphoria, but without emotional overload. Unlike inspiration, you can stay in a state of inspiration for a long time.
How is inspiration practical?
gives strength and faith
you become more attractive
motivates to act
helps transform negative into positive
it becomes easier to achieve goals
And if you start listening to your interlocutor with enthusiasm, you should know that you are using one of the harmonious ways to influence a person while not dominating him.
Pleasure is a pleasant subjective experience. Specific areas of the brain control this sensation.
Ken Keyes defined pleasure as a work’s product of one of the centers of consciousness, together with the center of benefit, goodness, and others.
The pleasure is very multifaceted:
Sensual – emanating from interaction with the senses:
touch – sexual satisfaction, pleasure from caress, massage, relaxation after physical exertion, no pain;
taste – pleasure from food, drinks;
sense of smell – the pleasantness of clean air, aromas;
hearing – pleasure from music, sounds of nature, voice;
sight – the joy of contemplating what you like
Satisfaction with success, achieving something
Happiness, like a relief – managed to avoid danger, trouble, etc.
Satisfaction is like the absence of remorse, purity of thoughts.
Pleasure, according to Freud. The behavior of infants and toddlers is regulated primarily based on satisfaction. As they grow older, the understanding comes that desires often diverge from reality, which leads to the fact that the child learns to receive pleasure by correlating them with opportunities.
Happiness is a state of complete inner satisfaction of a person. A happy person accepts his life, conditions and life, surroundings, and situations. The fact remains that those who experienced blissful states call themselves happy but mainly those who have a consistently positive outlook. That is, this concept is entirely subjective.
Psychologists Sonya Lubomirsky and Ken Sheldon identified three groups of factors that determine individual differences in how people assess their happiness:
The factors of the external world are everything that does not depend on us;
Factors associated with the personality makeup, that is, happy or not “in life”;
The third group of factors is everything that we build with our own hands.
One way or another, happiness is the lot of every person on earth.
Joy is a positive emotional state that characterizes the ability to satisfy an urgent need. Joy is very multifaceted, from a feeling of pleasure in the body to a high spiritual sense.
People, objects, and events, as well as abstract concepts. The contemplation of beauty, knowledge of the world, creativity, and even the causeless joy of being become the reason for joy.
Researchers of emotions distinguish two types of joy based on the intensity of the experience: active – intense, stormy pleasure; passive – a quiet, weaker manifestation of happiness. But notice that there can be no passive joy since it is always a state of nervous excitement.
Passion is a powerful emotional outburst that is difficult to control and significantly affects a person’s mental and behavioral responses.
The objects of passion are very different – people, things, ideas, thoughts, concepts.
The interesting thing about passion is that it is neutral. Only the one who experiences it gives a positive or negative emotional coloring. E. Fromm divided all passions into rational – those that bring joy and the meaning of existence, contributing to a person’s self-affirmation (for example, love, creativity); irrational on the contrary, they lead to depletion of strength, destroy integrity, depriving them of the desire to look for themselves in this world (for example, greed, vanity).
Confidence is a state of no doubt. Two poles of confidence can be distinguished: negative – when there is no fear of mistakes; positive – when there are real conscious reasons for a strong agreement.
You can be confident in yourself by taking an active position in life and acting even when insecure people give up.
You can be confident in other people and related relationships, events.
Confidence has three components: feeling – an inner sense of strength, behavior – demonstration of action, decisiveness – complete certainty.
Usually, women, when talking about their confidence, mean feeling. Men – behavior.
Optimism is a way of positive perception of the world. Everything that happens around is accepted positively. An optimistic person will trust people and smile even if it is difficult; therefore, fate will most likely smile in return. He knows how to control attention and takes over the circumstances.
Such a person is a godsend for the close circle! After all, he will find a way out of any situation and is open to solving various problems.
Inspiration is a state of lightness, enthusiasm, creativity. At such moments, a person feels that he can do everything; everything works out. The level of productivity and energy rises. The emotional and cognitive sphere of a person is connected and directed to fulfilling a single task, often creative. It is in this process that insights can come.
Enthusiasm is a positive emotion, quality, a state of inspiration, in which a person wants and takes active actions to achieve specific goals. This feeling is born from within. External factors cannot generate genuine enthusiasm. Such a person “burns” with an idea, is ready to implement it at any cost. He is motivated, energetic, and confident.
Enthusiasm is one of the highest emotional tones on the R. Hubbard scale.
Bliss is the highest degree of happiness. It characterizes the state of pleasure, joy, and equanimity. It is happiness for no reason. It is accepting joy that is already there. It is the ultimate state of being. The more a person cognizes himself, delving into the development of internal qualities, the higher the bliss level. And even if this experience was brief or solitary, you still recognize it, and it will be enough to change your life.
Tolerance is how we relate to the interests, expressions, and beliefs of others. Tolerance expresses in the desire to achieve understanding, agreement in various ideas, points of view, using harmonious tools of interaction (clarification, education, etc.) By showing tolerance, a person shows his expanded perception of the world in all its diversity of forms, cultural traditions, and individuality manifestations. It is an active position of acceptance of a person, his rights, and values.
Generosity – is the ability to forgive weaknesses to others and yourself. It is a quality that combines expressions of generosity and kindness. It is the opposite of being selfish. The charity can also manifest itself as a desire to care for others in difficult situations. Unselfishness, condescension, the ability to consciously put your interests below the interests of another person if the position requires it.
Empathy – is the ability to feel another person’s emotions about his experiences and difficulties in life. To be able to take the place of a person and understand him, not including pity. After all, empathy also implies respect for your interlocutor – the object of sympathy. You become responsive to other people’s experiences, pain, and suffering. However, do not exalt yourself over the other person.
Forgiveness is a cognitive and emotional process that involves releasing resentment and related feelings. We can forgive a person or a group of people, regardless of whether they deserve it. Choosing to let go and forgive deliberately has both physical and psychological benefits, adding peace of mind, confidence, compassion, and optimism to life.
Examining the brain activity of people who imagined forgiveness, it is clear how the neural circuits responsible for empathy are involved in this process. This manifestation of humanity reduces depression, anxiety, unhealthy anger, and PTSD symptoms. Forgiving is a skill that anyone can learn.
Негодование – чувство возмущения, связанное с неудовлетворенной потребностью в чем-то.
Негодующий человек не чувствует гнев, злость или враждебность, но ему неприятно от успеха другого человека или целой группы людей из-за внутреннего чувства несправедливости.
Негодование присущо людям, которые любят доказывать свою точку зрения, думая, что она единственно правильна.
Навязчивость – характеристика личности, присущая человеку, который безотвязно предлагает свое общество, прилипчиво доставляет услуги и любит убеждать, советовать, призывать к действию, когда это нежелательно и может вызывать дискомфорт в других людей.
Навязчивость характерна при расстройствах личности.
Легкомысленность – характеристика личности, которая выражается в неумении глубоко чувствовать ситуацию, неосмотрительности, необдуманно сказанных словах и беспечном поведении.
На легкомысленных людей часто реагируют с недоверием и презрением.
Легкомыслие идет рука об руку с желанием развлекаться, проживать острые и яркие ощущения, кокетничать.
. Компетентность – качество личности, которое характеризуется знанием дела, высоким уровнем навыков и опытностью, для решения задач в конкретной области, а также постоянный набор новых способностей, обновление и укрепление старых, овладение мастерством.
С мнением компетентного человека считаются, опираясь на его авторитет и уровень знаний.
Компетентность показывает готовность к решению ситуации, в соответствии с квалификацией и знанием дела. Компетентность состоит из содержательного аспекта – знание «как сделать?», и процессуального – умение это совершить.
Замешательство – личное качество, проявляющееся как склонность застревать в неопределенности. Состояние, в которой совсем непонятны или туманны способы решения задач, смутное сознание и отсутствие понимания ситуации.
Замешательство идет рука об руку со смущением и растерянностью, неловкостью и смятением.
Живость – состояние энергичности тела и любознательного ума.
Это внутренний ресурс, который проявляется в том, как человек оживленно общается, смело выражает свои мысли и действует энергично.
Такой человек умеет противостоять волне скуки или апатии, потому что доверяет своему внутреннему миру.
Доброжелательность– характеристика личности, которая проявляется в состоянии заинтересованности трудностями других людей, эмпатичности, желанию искать способы и решать проблемы вместе.
Доброжелательность строит хорошие отношения с миром вокруг, ведь мы принимаем к сведению чувства других людей, их права и интересы. Такое поведение формируется под влиянием культуры и воспитания.
Гармония – состояние внутреннего согласия со всем, что происходит внутри и снаружи.
В психологии гармония выступает как созвучие всех характеристик личности друг с другом и с внешним миром.
Гармоничная личность имеет такие признаки:
Высокомерие – черта личности, которая проявляется в склонности доминировать, излишней самоуверенности, безразличию и неуважению к людям вокруг.
В основном, высокомерие является хорошо выстроенной защитной реакцией, как правило еще в детском возрасте. Глубинной причиной высокомерия является неуверенность, недоверие самому себе. Она же и защищает личность от чувства никчемности, как будто придает большей значимости и «веса».
Высокомерие контролируется субъектом, позволяет ему комфортно жить, пропуская через собственные фильтры восприятия окружающий мир, выбирая только то, что дает ощущение вознаграждения, преимущества и гордости.
Вспыльчивость – состояние человека, которое проявляется в тенденции легко раздражаться, горячиться, впадать в возмущенность, злиться и беситься даже от мелких трудностей либо даже в совсем обычных ситуациях.
Вспыльчивость бывает обоснованная и пустая.
Причинами такого состояния являются биохимические процессы (уровень гормонов, нехватка витаминов и микроэлементов), плохое питание, вредные привычки, психологические расстройства личности, тревожность, беспокойство, депрессия, сложные отношения с миром, жизненные трудности. Несправедливость и причиненные человеку обиды также могут провоцировать вспыльчивость.
Отслеживается, что вспыльчивость – более характерна мужчинам или женщинам с мужским гендером.
Как синоним вспыльчивости для женщин выступает склонность к обидам и истерикам.
Восторг– состояние всплеска сильной радости, которое обычно является кратковременным явлением.
Восторг может проявиться как повышение настроения, не совсем адекватное происходящей ситуации. Такое поднятие эмоционального тона может быть связано с защитным механизмом отрицания. У маленьких детей, состояние восторга предстает как одно из первичных аффективных состояний.
Следует отделить приподнятое настроение воодушевления и высокий тон энтузиазма, которые очень схожи с восторгом, но характеризуются умеренностью, направлены на адекватное восприятия реальности.
Взбалмошность – характеристика личности, которая проявляется как невозможность проконтролировать чувства или эмоции. Выливается в причудливости, шалостях и безумности поступков.
К таким людям чаще всего относятся с удивлением и отрицательной окраской.
Если человек не контролирует безбашенность проявлений чувств – он их раб и слепо подчиняется этому.
Бессилие – чувство утраты своих способностей влиять на ситуации.
Может идти под руку со злостью или чувством вины за то, что не было сделано. Причиной бессилия может быть и отказ от нашей помощи и ее обесценивание.
Тяжелое ощущение, от которого хочется сбежать либо быстро обесценить. Но проживая его, мы учимся прощать себе промахи и несовершенство.
Безысходность – ощущение мрака и собственной слабости перед ситуацией. Появляется, когда человек не знает, как решить определенную задачу.
Причинами такого состояния могут стать: страх потери близких или сама их потеря, утрата собственной ценности в социуме, отсутствие самореализации, неудачные попытки найти свое место в мире.
Чувство безысходности – это некий крик отчаяния. Лучший способ его пережить – попросить о помощи.
Беззаботность – состояние, которое характеризуется легкостью и недуманием о делах и ответственности.
Это состояние, когда о тебе заботиться кто-то другой либо ты позаботился о себе предусмотрительно наперед.
Беззаботность может трансформироваться в беспечность, когда утрачивается внимание, появляется рискованность, что может стать причиной травм или даже смерти. Беззаботность может перейти в равнодушие – когда пропадает живость и энтузиазм, появляется безразличие.
Безжалостность – характеристика личности, которая выражается как отсутствие сочувствия, непонимание проблем и переживаний других людей. Также безжалостность может быть расстройством психики. Может проявляться на внешний мир так и на самого себя.
Безжалостность отличает от жесткости своей беспристрастностью. То есть безжалостный человек верит, что просящий о помощи имеет все ресурсы, чтобы справиться самостоятельно. Жестокий человек имеет четкий негативный мотив к объекту.
Апатия – состояние человека, которому характерно утрата интереса к окружающему миру, поява безразличия и к себе в том числе.
Теряется любое стремление и энтузиазм, пропадает вкус к жизни. Даже то, что когда-то радовало, сейчас не приносит былого удовлетворения. Это не просто упадок настроения – это одна из реакций на стресс, а если длится более двух недель, стоит побеспокоится о человеке.
Причины апатии: физические – переутомление, тяжелая болезнь или условия жизни; психологические – стресс, фрустрация, трудные переживания личности.
По шкале эмоциональных тонов Р.Хаббарда, тон АПАТИЯ очень близок к смерти. Выше него – состояние горя.
Вина – отрицательная эмоция, обозначающая желание поменять ситуацию и наказать виновника. Стоит различать понимание вины и само чувство.
Понимание вины – чувство, говорящее об осознании ошибки, желании исправить ситуацию, извиниться.
Чувство вины – отрицательное и разрушительное желание наказать себя или другого человека. Блокирует светлые эмоции и уничтожает нормальную активную деятельность.
Вина помогает жить в социальном мире, то есть регулировать отношения с другими. Огромное влияние на формирование этого чувства оказывают родители, так как это не врожденное качество.
Вина как занавес, за которым могут скрываться другие отрицательные эмоции – стыд, гнев, подавленность. Поэтому важно осознать, что же вы чувствуете на самом деле и это принесет освобождение от тяжести вины.
Симпатия – чувство предрасположенности, которое появляется при возникновении общих интересов и ценностей, совместной деятельности или же как реакция на внешность, характер и поведение человека.
Есть 6 признаков того, почему люди могут нам быть привлекательными:
Сходство.
Близость
Социальный обмен
Симпатия по отношению к нам
Ассоциация с приятными вещами
Физическая привлекательность
Симпатия – чувство поверхностное, поэтому если нас разочаровал человек, который нам симпатичен, это не будет особо болезненно.
Антипатия (греч. αντιπάθεια, от αντι — «против», и πάθος — «страсть») — эмоциональное ощущение неприязни кого-либо или чего-либо.
Антипатия базируется на решении подсознания, без отчета ума. Может также и быть вполне сознательным решением, на которое влияет отношение к людям и явлениям, система принятых обществом взглядов и ценностей, представление об опасности, ненормальности, вредности.
В некоторых случаях причиной антипатии может быть особая реакция нервной системы человека.
Агрессия (от лат. aggredi — нападение) — разрушающее поведение, которое приносит физический, моральный вред объектам и вызывает психологический дискомфорт.
Э.Фромм толкует злокачественную агрессию, как не связанную с биологическими механизмами защиты или адаптации, реакцию.
В основном рассматривается как негативное явление.
Злорадство – характеристика личности, при которой субъект чувствует радость, когда у объекта чего-то становится меньше либо ухудшается состояние. Злорадство – это всегда про зависть или обиду. Может проявиться как к “равному” себе – ощущение восхождения на заслуженное место и победа справедливости, так и к “недосягаемому” – довольствуется неудачей других, также приравнивает к справедливости.
Тревога – отрицательная эмоция, которая выражается в ощущении потенциальной опасности из-за изменений в условиях, обстановке окружающего мира. Состояние предчувствия чего-то негативного либо непонятного.
Восприятие мира может пошатнуться под влиянием тревоги.
Для женщин в основном тревога означает ожидание опасного, для мужчин – скорее всего это способ видения ситуации, потенциально неприятной.
Амбициозность – характеристика личности, которая проявляется как желание достигать крупные цели, страстное стремление завоевывать и покорять вершины успеха.
Эта черта придает человеку рвение выполнять трудные задачи, умение ставить высокие цели, добавляет потребность в успешности, повышая требования к жизни.
Амбициозность формируется в контексте социальной жизни, и поэтому зависит от первых успешных действий еще в детстве. Как реагировали родители и близкие, какие ценности прививали в процессе воспитания.
Это качество людей, способных правильно ставить цели в личной и профессиональной жизни и их достигать. Они всегда стремятся учится новому и занимаются саморазвитием.
Испуг – рефлекторная реакция организма на опасность или страх. Эму характерна кратковременность. Испуг быстро проходит и может перейти в двигательное возбуждение. В основном это не особо потрясает человека, внутри он остается собранным и решительным.
Испуг появляется как ответ на неожиданные звуки, объекты, ощущения. Эму характерны формы: оцепенение, бегство и мышечное возбуждение.
Если говорить о чувстве испуга, как о изменении состояния и телесно, и умственно, и душевно, то стоит отметить, что человек может пребывать под постоянным влиянием такого страха.
Алчность – характеристика личности, которая обозначает желание получать выгоду, материальные блага, руководясь неумеренностью и скупостью.
Причиной алчности предстает подмена смыслов и понимания жизненных ценностей. Когда человек приравнивает уровень счастья с количеством денег, порождается жажда вполне естественного желания быть любимым, ценным, но методом заглушения этой пустоты выступает накопление материальных вещей.
Часто корень алчности находится в детстве. Когда родители дарят подарки вместо своего внимания и любви, вырастая, ребенок будет измерять духовные качества деньгами.
Трепет – чувство, сочетающее удивление, восхищение и страх. Трепет в основном нацелен на объекты, более великие и важные, чем сам субъект.
Доктор философии и психолог, Кирк Шнайдер, говорит, что это чувство ведет к глубокой трансформации личности. Трепет влияет на принятие решений.
Также исследователи Стэнфордского университета изучили, что человек, чувствующий трепет, более удовлетворен жизнью и дает способность быть в моменте здесь и сейчас. Растет способность отдавать, делиться, помогать другим.
Нервозность – ответная реакция на внешние или внутренние стимуляторы. При нервозности характерно тревога, апатия, бессонница, желание плакать, головные боли, а также другие неприятные реакции.
Психические причины нервозности:
Физиологический причины нервозности:
Циничность – характеристика личности, обозначающая склонность к презрению моральными нормами общества или установленными ценностями.
Цинизм – не врожденное качество, это защитный механизм психики, часто связан с особенностью условий жизни.
Циничный человек имеет склонность к оскорблению других людей либо целых социальных групп, на основе собственного непонимания смысла нравственных явлений. Циник воспринимает их как некое ограничение, мешающее довольствоваться жизнью.
Инфантильность циника приводит к тому, что он живет сегодняшним днем.
Подозрительность – характеристика личности, обозначающая тенденцию человека придавать негативный смысл действиям других людей, искать тайный замысел в поступках.
Как легкая форма – подозрительность может быть даже полезной, ведь насыщает человека некой информацией о происходящем.
Если это привычка, то такой человек будет все время только расширять ее, начиная сомневаться во всех и во всем. Такое поведение тяжело поддается изменениям извне. Если вдруг кто-то захочет успокоит подозревающего человека, он может вызвать еще больший всплеск опасений и тьму недоверия.
Причинами подозрительности могут быть:
Уязвимость – чувство, вызывающее состояние незащищенности и слабости.
Причиной может быть стыд или унижение. Если человек занимается либо думает о том, что затрагивает его гордость, он чувствует стыд. Если человек видит, как другие делают то, что цепляет их собственное достоинство – он чувствует унижение.
Чувство уязвимости – одно из составляющих комплекса обиды, на ряду с незащищенностью и слабостью.
Подавленность – низкий уровень настроения. По значению рядом стоят: тоска, прострация, скорбь, хандра, уныние, угнетенность. Это состояние сходное с депрессией (лат. deprimo – “подавлять”).
Различают 3 вида подавленности:
Презрение – эмоция, обозначающая одну из форм чувства враждебности. Проявляется как пренебрежение чем-то или кем-то.
Это социальная реакция на недостойный поступок, вызывающая отвращение к объекту этого действия.
Специфическим фактом презрения оказывается то, что если у человека появилась эта эмоция, она не пропадает бесследно, а тянет за собой трансформацию в длительное отрицательное отношение к этому объекту.
Неповиновение – поведение, суть которого заключается в попытке взывать к чувствам оппозиции, вынудить признание в своей правоте и моральном преимуществе над участниками конфликта.
Такое поведение может испортить вид противника и привнести сомнение в его позицию.
Это способ борьбы, в основе которого возмущение, насилие, злоба и другие отрицательные чувства.
Надменность – характеристика личности, которая проявляется в ложном чувстве своей значимости, отчужденности, недоступности в коммуникации с миром вокруг. Синонимы – напыщенность, высокомерие.
Надменность – механизм, который компенсирует чувство неуверенности в себе. Надменное поведение включает также потребность возвыситься над кем-то, продоминировать.
Причины такого поведения делятся на две группы:
Зависть – состояние, при котором чьи-либо реальные или воображаемые достижения (материальные блага, успешность, личные качества, статус) принимаются субъектом как опасение за целостность собственного “Я”.
Зависть может сопровождаться эмоциональными переживаниями и действиями. В этом чувстве много общего с обидой.
Стоит знать, что чувствуя зависть, враждебность направлена в обе стороны – и к объекту и к завистнику.
Не следует путать зависть с ревностью.
Эрих Фромм писал, что зависть – опасна для жизни.
Шульц Хенке, психоаналитик, отметил, что человек завидует, когда хочет чего-то достичь, но ничего для этого не делает.
И.Кант поделил зависть на черную, как желание лишить блага другого человека, и на простую недоброжелательность.
Оскорбленность – невротическое чувство, возникающее из-за требований к себе, гордости и предубеждений, укоров и презрительных оценок со стороны. Чувство уязвимости.
Оскорбленный человек будет воспринимать мелкое несогласие со своими желаниями как большую трагедию. А еще это чувство имеет функцию заставлять других людей нести ответственность за то, что происходит. Это еще больше подчеркивает заинтересованность в переживании оскорбления.
Иногда человек может и вправду не осознавать это чувство. В случае защиты от откровенности внутреннего влечения или конфликта.
Мстительность – черта характера, проявляющаяся как желание ответить злом на зло. Бывает здоровая – для прекращения обид и защиты, и нездоровая – спокойствие наступает при уничтожении (даже символично) обидчика.
Месть – форма агрессии с задержкой в проявлении непосредственно враждебных действий.
Более глубинной причиной мести может быть защита от тревожных чувств и страданий, то есть вытеснение их. Такое желание будет жить, пока не осознается истинная причина.
Обида – сильное разрушительное чувство, часто деструктивное. Зарождается еще в детском возрасте и следует за нами всю жизнь.
Обида – это агрессия с вектором вовнутрь. Может толкать на действия, наказывающие обидчика.
Составляющие чувства обиды:
Возмущение – кратковременная эмоция, подобная на замирание, быстро переходящая в другие – злость, гнев, ярость либо полностью угасает.
Причиной может быть субъективное видение мира “все должно быть так-то и так-то”, которое рушилось под влиянием ситуации. Неожиданность поворота событий приводит к возмущению. Внутренне человек просто не согласен с тем, что случилось, ведь получилось не так, как он ожидал.
Возмущение очень заразно, если другие люди вокруг не смогут отделить свои переживания от возмущенного.
Гордость – это эмоция самосознания, которая отражает положительную самооценку. Самоуважение, чувство собственного достоинства, уверенность и удовлетворенность после проделанной работы – приятные аспекты проявления гордости.
Гордость также служит важной социальной цели, показывая человеку, что он не тот, кого общество может отбросить. Он – нужная часть социума.
Майкл Льюис – профессор медицинского университета Нью-Джерси исследуя эту эмоцию, разделил ее на два аспекты:
“+” производительная, конструктивная гордость – нацеленность на результат;
“-” разрушительная, высокомерная гордость (или гордыня) – нацеленность на себя.
Позитивная гордость развивается в людей трезвомыслящих. Как правило, эти люди методично работают над собой, что в перспективе формирует долгосрочные отношения в среде развития.
Второй вариант, часто называемый гордыней, во многих культурах является недостатком, часто даже – грехом. Ассоциируется с отрицательными чертами личности. Проявляя этот аспект гордости, человек может самовосхвалять себя, очаровывая людей вокруг, стараясь произвести быстрый эффект и получить восхищение со стороны.
Беспомощность – состояние, которое появляется как результат травмирующей ситуации. Этому состоянию характерно падение мотивации, уменьшение проб и попыток изменить ситуацию, подавление и снижение самооценки.
Беспомощность личности может быть следствием травмы неподконтрольных ситуаций. Проявляется как замкнутость, неустойчивое эмоциональное состояние, легкая возбудимость, пессимизм, появление чувства вины, снижение самооценки, пассивность.
Беспомощность может также появиться, когда человек проживает серию нерешаемых задач или возникают препятствия, которые невозможно устранить. В выработанной беспомощности есть опасность развития эмоциональных расстройств – депрессия, невротическая тревога. Человек перестает пытаться решать даже простые проблемы, с которыми в прошлом он мог легко справиться.
Растерянность – состояние ступора, которому характерно отсутствие концентрации внимания, плохо работает голова, не совсем адекватно воспринимается мир. Это некое трансовое состояние, противоположное собранности. Растерянный человек не знает чего хочет, не знает, что делать.
Растерянность может быть реакцией на сильные трудности, связанные с чем-то страшным для человека.
Растерянность – не врожденная эмоция. Может быть защитным механизмом в одних людей, в других ответом на сложность будет гнев или ярость.
Паника (греч. panikos — безотчетный ужас) – сильное состояние страха, вызванное реальной или возможной опасностью. Для паники характерно резкое снижение воли, самоконтроля и самооценки, подавление логики. Может быть в отдельного человека, группы или массовая.
Паника появляется как ответ на сильный стимул, захватывая внимания человека целиком. Ситуация воспринимается как кризисная и человек может совершать необдуманные действия и попытки объяснить происходящее в соответствии со своим опытом. Такие ситуации всегда заразительные и внушающие.
Паническая атака – состояние сильного и беспричинного страха. Проявляется как учащенное сердцебиение, повышение давления, задыхание, “ватные” ноги, дрожь, озноб. Может длится от нескольких минут до нескольких часов. Причиной панической атаки бывает серьезное переутомление, ожидание чего-то важного.
Стресс – физиологическая реакция организма на факторы внешней среды.
Факторы стресса, в основном социального характера – что-то угрожающее расшатать обычную жизнь человека. Симптомы могут быть внезапными или постепенно проявляться. Чувство тревоги, паники, эмоциональных скачков настроения вместе с физиологическими реакциями – учащенное сердцебиение, потение, напряженность мышц, усталость, бессонница.
Дистресс – избыточное напряжение, которое снижает возможность адекватной реакции на внешнюю среду.
Отчаяние – отрицательная эмоция, аффект, проявляющийся как ощущение собственного бессилия повлиять на удовлетворение потребности.
Когда безысходность управляет человеком, возникает негативное представление будущих событий и теряется мотивация к действию в момент сейчас. Человек как будто попадает в замкнутый круг, тупик и не знает, что делать. В случае отказа от борьбы, приходит отчаяние. В корне проблемы – негативные эмоции. Они берут верх над человеком, особенно в трудных ситуациях, и тогда начинает казаться, что выхода нет, так как сила этих эмоций очень мощная и затмевает способность думать трезво.
Отчаяние – не врожденная эмоция. Характерна для тех, кто как правило ждет помощи от других, не берет ответственность на себя. Это крайняя форма позиции Жертвы.
Страх – эмоциональный процесс, причиной которого есть реальная или возможная опасность.
Страх – эмоция, в основе которой негативный опыт в прошлом. Вызывает реакцию “бить или бежать”, при котором происходит мобилизация организма для борьбы или устранения опасности.
Это эволюционный механизм выживания.
По шкале эмоциональных тонов Р.Хаббарда СТРАХ – состояние между горем и гневом. В этом состоянии проявление личности становится более примитивным, по сравнению с тем, как человек реагирует на мир без страха.
В современном мире чаще наблюдаются эмоциональные опасности, чем физические, но мозг и тело не видит особой разницы. Чувство страха может быть пропорционально уровню опасности, а может и не соответствовать, быть почти не связанным с болезненными процессами извне.
Страх может быть поверхностным или глубоким. Причинами становятся эмоциональные конфликты, потрясения, умственная или физическая перенапряженность, невротические и патологические процессы. Фобия – форма страха, которой характерно мучительное беспокойство, приступы переживания.
Важно понимать, что страх – продукт нашего ума. Его следует изучать, в некотором роде подружиться, посмотреть в “лицо”.
Досада – негативная эмоция, чувство недовольства и раздражения как следствие неудачи, обиды, неприятности.
Досада может быть:
Становится досадно, когда произошло что-то нежелательное, и есть понимание, что так уж случилось, но все равно неприятно. Это проявление гордости, порождающее недовольство.
Сожаление – чувство стыда, раздражения либо разочарования за что-то сделанное в прошлом. Сожаление есть некой формой ненависти к себе, так как идет отторжение какой-то части себя в настоящем времени. Этот процесс тормозит наше развитие.
Истинное предназначение сожаления в перепросмотре жизненной ситуации, чтобы сделать выводы, исправить и жить дальше. Если этот механизм сработал правильно – чувство появилось один раз, вы поняли, что произошло, сделали все, что могли и мудро пошли дальше.
Часто в сожалениях происходит идентифицирование себя с чем-то утерянным, словно неудача – это и есть мы. Но помните, что это не так.
Разочарование – отрицательное чувство, что проявляется как смесь гнева и грусти из-за неудовлетворенных желаний и надежд, чего-то, что не удалось, не оправдало себя. Стоит близко к обиде.
Разочарование – не врожденная, а появившаяся в культурной среде, эмоция.
Есть люди, для которых “очарование – разочарование” – игра всей жизни, особенно как способ привлечь внимание.
Жалость – чувство, подобное снисходительному состраданию, но имеет окраску униженности. Объект жалости предстает, как несчастный, приниженный, но ценный. Тот, кто жалеет, тоже становиться в некотором роде униженным.
Проявляя жалость мы встаем в позицию “ребенок-ребенок”.
Проявляя готовность помочь – позиция “взрослый-взрослый”.
Жалость к себе – явление, которое поглощает очень много внутренних ресурсов личности. Оно не является чем-то плохим, так как может стать самонаблюдением за страхом смерти, чувством собственной важности. Пожалеть – защитить себя от страха остаться без чего-то жизненно важного.
Жалость может появляться в облике бессердечности либо безразличия.
Гордыня может прикрываться жалостью – успокаивая другого, насыщается чувство самолюбия.
Стыд – чувство, которое может проявиться в осознании неловкости, неумении чего-то. Внешне проявляется в покраснении лица, опущенных глазах и головы, бегании глаз или мигании, отведении взгляда. Мы не краснеем в одиночестве, для этого нужно присутствие другого человека.
Стыд может использоваться как способ управления поведением, воспитании и других манипуляциях. Стыд снижает самооценку и не позволяет быть самим собой.
Полезен он только как мотивация к продуктивным действиям.
Если человек постоянно чувствует стыд, могут произойти мощные збои в самоощущениях и самооценке личности. Человек начинает причинять себе вред, не довольствуясь собой, своей жизнью. Отношения строятся очень сложно, а поддерживаются плохо.
Вина – отрицательная эмоция, обозначающая желание поменять ситуацию и наказать виновника. Стоит различать понимание вины и само чувство.
Понимание вины – чувство, говорящее об осознании ошибки, желании исправить ситуацию, извиниться.
Чувство вины – отрицательное и разрушительное желание наказать себя или другого человека. Блокирует светлые эмоции и уничтожает нормальную активную деятельность.
Вина помогает жить в социальном мире, то есть регулировать отношения с другими. Огромное влияние на формирование этого чувства оказывают родители, так как это не врожденное качество.
Вина как занавес, за которым могут скрываться другие отрицательные эмоции – стыд, гнев, подавленность. Поэтому важно осознать, что же вы чувствуете на самом деле и это принесет освобождение от тяжести вины.
Волнение – состояние беспокойства или тревоги. Волноватся нормально, потому что это реакция на некие изменения в окружающей среде.
Волнения могут доставлять проблемы, так как это не всегда приятно: дыхание учащается, может появится головокружение и дискомфорт в животе, давление растет. Но не стоит бояться за здоровье. Иногда человек может начать паниковать через появу волнения.
Важно только отметить для себя, насколько эти проявления мешают нормальной жизни, оправданы ли они?
Настороженность – эмоция, обозначающая недоверие, подготовку к “защите”. Происходит мобилизация внутренних ресурсов на фоне беспокойства, что может отразиться как состояние растерянности, дезориентации, ухудшении социальной активности.
Может появиться при занятии чем-то новым либо возникновении отклонения от норм, расхождениях и неоднозначностях. Более глубокой причиной может быть предостережение от опасности.
Беспокойство – душевное переживание, в основе которого страх за то, что уже произошло либо произойдет в будущем. Защитная эмоция, целью которой есть привлечение внимания к ситуации для ее решения.
Не надо игнорировать беспокойство, ведь это важный эволюционный механизм, призванный нам помогать выжить. Анализ, изучение и понимание к чему побуждает эта эмоция, дает возможность контролировать свои чувства для познания внутреннего и внешнего мира.
Если, как вы думаете, беспокойство появилось без весомых причин, все равно есть определенные импульсы, осознанные либо нет, которые вызывают это чувство. И срабатывает схема.
Цепочка выглядит примерно так:
Стимул (опасность – реальная или воображаемая) — Реакция (страх, паника, тревога, беспокойство)
Беспокойство может стать причиной нарушения равновесия, если мы слишком остро воспринимаем угрозы.
Неуверенность – состояние, характеризующее как страх быть униженным. Неуверенность влечет за собой нерешительность и несмелое поведение.
Причиной появления неуверенности может быть недоброжелательность окружения или ситуация, которая так воспринимается. Но неуверенность – это всегда следствие личной истории. Это стандартная проблема для невротических и инфантильных людей.
Обычно взрослые и психически здоровые люди не страдают неуверенностью, но учатся развивать внутренний стержень решительности и твердости.
Чтобы избавится от неуверенности, нужно работать с убеждениями и иллюзорными взглядами и мыслями о себе и мире, в основе которых – страх быть отвергнутым.
Опасение – некое состояние напряжения. Возникает при минимальном страхе, риске, знании что может что-то произойти, что-то нежелательное для человека.
Опасение вызывает круговорот одних и тех же мыслей. Внимание к миру вокруг отсутствует, человек может начать фантазировать.
Тревога – состояние, которое появляется при неопределенной опасности. Это очень естественное чувство, позволяющее обнаружить и принять меры, нужные для защиты либо прояснения ситуации.
Патологическая тревога – когда переживания есть, а причины страдания не всегда соответствуют источнику. Часто такая тревога – беспредметная.
Тревога как привычка – склонность к концентрации внимания на неприятностях, в связи с негативным мышлением и таким же восприятием мира.
Зигмунд Фрейд разделил страх и тревожность.
Тревога может быть объективной – механизм самосохранения, при реальной опасности.
Невротическая тревожность – внешне не опасно, но субъективно реальность искажается и кажется, что опасно.
Ситуативная тревога – кратковременное состояние в определенный момент. Устойчивая тревога – постоянное состояние личности.
Умение прекращать ненужную тревогу, контролировать себя, собираться и включать голову – очень важная способность в действительно опасных ситуациях.
Злость – сильная эмоция, выработанная эволюционно для защиты от агрессивности извне, желание причинить вред.
Позитивная полярность злости – защита собственных границ, мобилизация возможностей человека, мотивация к исправлению ситуации.
Негативная полярность злости – затмение разума, разрушение отношений.
Причиной злости в основном является препятствие к удовлетворению потребностей, как физических так и психологических.
Ненависть – негативное чувство, включающее сочетание негативных установок, эмоциональных состояний, склонностей, направленных на людей, процессы либо объекты материального мира.
Человек, который проживает ненависть, скорее всего враждебен к объекту, но не имеет возможности вступить с ним в открытый конфликт в основном из-за страха.
Ненависть как чувство – смесь недовольства и агрессии, продолжительный гнев. Если короткий порыв ненависти может активизировать и взбодрить, то длинно протекающее ненавистное состояние будет медленно есть того, кто проживает это чувство.
Поверхностной причиной ненависти может стать борьба и соперничество, как довольно естественный механизм природы человека.
Более глубокой причиной есть недовольство собой. Из-за большого количества предубеждений, давления общества, неподготовленности к жизненным обстоятельствам, осознания ограничения своих возможностей и т.д.
Раздражение – состояние недовольства, неприятное и вредное. Раздражение может превратить любую мелочь в конфликт. Оно мешает понимать и чувствовать окружающий мир, ослабляет разумность решений и ясность ума.
Причиной раздражения может стать неправильное понимание мира, противоречие между нашими желаниями и возможностями. Чем меньше наше влияние на ситуацию, тем сильнее эта эмоция.
Раздраженность – это реакция на препятствие, на которое человек не может отреагировать агрессивно или же наложен внутренний запрет. Когда задевают больные темы или точки в разговоре. Раздражение может быть проявлением злости на самого себя, когда не удалось повлиять на ситуацию или решить ее.
Сердитость – состояние слабой агрессивности, которому свойственно с одной стороны – разьяренность и взбешенность, а с другой – осознание собственного бессилия.
Сердитый реагирует так, как будто продолжает быть ребенком и находится перед фрустрирующими родителями.
Обычно сердитость есть нормальная психологическая реакция, но редко она может быть признаком начала заболевания.
Сердитость предполагает игнорирование права других людей. Может превратиться в мстительность.
Часто является психологической защитой от страха перед близостью.
Ярость – сильная по интенсивности эмоция, аффект, обусловленный попаданием человека в неприятную ситуацию. Ярость – крайняя форма гнева и тяжелее поддается управлению.
Это энергичное противостояние, желание сражаться за идеи, справедливость, ценности.
Это также ресурсное состояние. Если человека развит эмоционально, он может запускать ярость для достижения поставленных целей эффективно и целесообразно.
Признаки ярости:
Гнев – отрицательное эмоциональное состояние, как правило в форме аффекта. В состоянии гнева кратковременно поднимается жизненная сила, что отличает его от понятия страдания.
Причиной гнева может быть физическая или психологическая преграда на дороге к цели.
Страх и гнев являются близкими по физиологическим параметрам.
Гнев толкает человека на агрессивные поступки и это может пугать самого же человека и приводить к подавлению гнева в будущем.
Гнев характеризуется высокой напряженностью, импульсивностью, сильной уверенностью, часто чувством презрения.
Гнев – эволюционный механизм адаптации человека. Он мобилизует энергию во время самозащиты.
Низкий уровень гнев можно удерживать долгое время. Высокая интенсивность может быть вредна для здоровья. Регулируемый гнев помогает защитить свои границы, выступить в свою защиту или защиту близких.
Уныние – состояние, связанное с неосуществившимся ожиданиями или с неполучением нужного и желанного.
Уныние созвучно с унижением, так как человек считает себя обделенным и из-за этого угнетенным.
Унывающий человек склонен к апатичности, упадку сил, перестает интересоваться тем,чем когда-то и происходящим вокруг. Есть в этом состоянии даже некая безнадежность и скука.
Для депрессии также характерно сильное уныние. Но само по себе оно не равноценно ей.
Причиной уныния чаще всего являются установки и привычки, связанные с инфантильным застреванием на фантазиях или мечтаниях, когда человек думает, что от него мало что зависит. Человек не привык брать ответственность и прилагать усилия для достижения чего-то.
Печаль – отрицательная эмоция, возникающая как следствие неудовлетворенности каких-либо потребностей. Печаль – противоположность радости и стоит близко к грусти, тоске и скорби. Печальному состоянию характерна созерцательность и пассивность в действиях.
Часто печаль избегают и незаслуженно подавляют. Проживая эту эмоцию можно иначе взглянуть на мир, возможно научится расставлять приоритеты по-новому. Конечно, это может и усугубить состояние печали, но тотчас и освежить рутинный взгляд на вещи, понять то, что было трудно сделать в обычных условиях.
Печаль может помочь напомнить наши истинные ценности. Это мощный аккумулятор эмоциональной энергии.
Тоска – душевное состояние томления, подпитывающееся желанием что-то иметь, кем-то увлечься, воспоминаниями прошлого или будущего.
Бывает тоска гнетущая: “когда-то было хорошо, а сейчас – тяжело и безрадостно”. Бывает и светлая : с осознанием благодарности и легкой грустью.
Мрачная тоска воспроизводится тремя составляющими: внутренний диалог, мимика и телесность, картинка-ситуация.
Симптомы тоски:
Скука – вид отрицательно окрашенной эмоции, пассивное состояние, которому характерно снижение активности, нехватка интереса к деятельности и миру вокруг. Скуке может сопутствовать раздражительность и беспокойство, что отличает ее от апатии.
Скука может появиться когда способности человека больше, чем возможности для их проявления. Если все наоборот – от человека требуют больше, чем он может – появляется тревога.
Характеристики состояния скуки:
Сосредоточение на каком-либо занятии позволяет избавиться от скуки и быть счастливее.
Одиночество – состояние ощущения ненужности, отсутствие ощущения себя.
Различают два типа одиночества:
Чувство одиночества делает наш мозг очень бдительным и активирует механизмы “сохранения в себе”.
В экспериментах Рика Питерса было исследовано, что люди находящиеся в одиночестве часто хотят что-то купить и вообще сильнее сосредоточены на материальных вещах, будто пытаются заполнить внутреннюю пустоту.
Грусть – эмоция, характеризующаяся восприятием мира в минорных тонах. В таком состоянии все вокруг кажется чужим, не особо враждебным, но и не дружелюбным.
Причиной грусти может стать любое трудное событие – расставание с близкими, ухудшение здоровья, потеря материальных ценностей либо упадок духа.
Разделяют грусть на светлую и тоскливую.
Тоскливая – погружение сознания в беспросветную темень, светлая же – перемешивает и провалы и вспышки хорошего.
Грусть может быть разрушительной для человека, захватывая его внимание словно в петлю.
Умение грустить – показатель чувствительности человека, навыка налаживать отношения с окружением, дар наблюдать и сопереживать.
Удовлетворение – эмоциональная реакция на счастье, исполнение желаний или достижение целей.
Это субъективное переживание – основа положительных эмоций, обозначающая утоление одной или нескольких потребностей.
Удовлетворение – сильный мотиватор и играет важную роль в социальной системе.
Отсутствие удовлетворения может вызывать критику поведения других людей.
Принятие – эмоция согласия с тем, что есть. Принятие – основа для перехода одной эмоции в другую.
Как психологическая категория, этот термин – сложное и многостороннее явление с обширной базой значений, имеющее глубокие корни, включающие философские, религиозные, культурологические, социальные понятия.
Принятие – остановка сопротивления, позволение “быть” себе, другим, ситуациям и возможностям.
Благодарность – социальная эмоция, обозначающая выражение признательности за что-либо. Это позитивное состояние часто выражает щедрость и бескорыстие.
Исследуя реакцию нейронной деятельности на эмоцию благодарности было обнаружено, что это чувство вызывает активность в медиальной части префронтальной коры головного мозга – часть, которая отвечает за социальное поведение, эмпатию, моральные суждения, оценки, снятие стресса.
Благодарность может служить отличным подкреплением или наградой за сделанную работу, а также дает позитивную мотивацию. Ведь когда тебя благодарят, хочеться сделать еще и еще.
Благодарность может стать также проявлением отзывчивости и заботы.
Равновесие – состояние душевного благополучия, то есть согласие со своими мыслями, идеями, желаниями и их удовлетворением. Такая гармония является залогом нормального функционирования всех систем организма – источник здоровья, как говорил когда-то Парацельс.
Поколебать равновесие могут: психологический дискомфорт, подавленность своих негативных эмоций, перегрузки организма. Все это может привести к нарушениям работы организма и даже болезням.
Чувство гармонии придает уверенности в своих мыслях и действиях. Физическая утрата равновесия сулит затронуть мышление и эмоции. Эмоциональная утрата равновесия – также затронет и тело.
Безопасность (психологическая) – состояние психологической защищенности человека, его способность обнаружить разрушительные внешние либо внутренние факторы.
Безопасность – очень важное и необходимое условие развития как человека, так и любой системы вообще.
Психологическая безопасность является также одной из основных функций развития психического здоровья, которое связано с развитием личности, раскрытием внутренней природы человека.
Спокойствие – состояние равновесия чувств. Такое состояние характеризуется отсутствием внутренних конфликтов, уравновешенностью восприятия мира, ясностью ума, готовностью к рациональным действиям, самообладанием.
Действуя в состоянии спокойствия можно эффективно решать трудности, трезво оценивать ситуации, проявлять искренность и развивать сильный характер. При эмоциональных всплесках, стрессовых ситуациях, сложных отношениях с людьми – практикуйте техники для приобретения спокойствия.
Следует помнить, что спокойствие – это не равнодушие.
Сохранение спокойствия в стрессовых ситуациях – путь гармоничного их решения, а также возможность контролировать собственные эмоции.
Желание — один из способов проявления потребностей, степень хотения чего-либо или кого-либо.
Этому ощущению характерны:
Желание – сильная движущая сила. Именно поэтому, если человек не особо понимает чего хочет, у него может случится личностный кризис.
Осознанность помогает распознать истинные желания от навязанных. Развивая и расширяя восприятие мира, появляется понимание естественности, адекватности желаний, формирующихся в контексте времени и среды, где живет этот человек.
Оживление – особая реакция, которая обозначает поднятие жизненного тонуса и веры в себя.
Оживленное состояние человека – это знак того, что он чувствует любовь и заботу.
Комплекс оживления у младенцев – один из способов, как ребенок может управлять матерью. Это знак хорошего состояния здоровья и настроения – издавание звуков “гу гу”, махание ручками и ножками.
Симпатия – чувство предрасположенности, которое появляется при возникновении общих интересов и ценностей, совместной деятельности или же как реакция на внешность, характер и поведение человека.
Есть 6 признаков того, почему люди могут нам быть привлекательными:
Симпатия – чувство поверхностное, поэтому если нас разочаровал человек, который нам симпатичен, это не будет особо болезненно.
Удивление – когнитивная эмоция, которая проявляется, как ответ на неожиданность. Это кратковременная реакция на событие, которое либо не совпало с ожиданиями, либо стало отклонением от “нормы”, либо вызвало диссонанс. В любом случае это некий “сброс”, в момент которого почти нет мыслей.
Удивление – одна из самых узнаваемых эмоций: глаза широко открыты, приподнятые брови и круглый рот.
Удивление – это всегда возбуждение нервной системы. Оно может перейти в испуг, если ситуация небезопасна.
Если ничего опасного не происходит, удивление переходит в интерес.
Удивление может иметь как негативную так и положительную окраску, быть разным по интенсивности.
Предвкушение – состояние предварительного переживания чего-либо. Это ожидание удовлетворения какой-либо потребности или желания.
Ведь человек – существо биосоциальное и стремление к получению материальных и духовных благ просто необходимо для нормального функционирования в этом мире. Желания порождают мотивацию действовать и развиваться.
В процессе предвкушения совместно действует и ум с рождающимися мыслями и душа с чувствами. Так, человек может предвкушать будущую усладу или испытывать радость заранее – наслаждатся воображаемым и чувствовать это.
Интерес – состояние повышенного внимания к объекту, вызванное потребностью познать его. Характеризуется сосредоточенностью мыслей на данном предмете. Это активная познавательная позиция ума. Если человек испытывает интерес, скорее всего это также формирует положительную эмоциональную окраску к этому объекту. Интерес избирателен и несет важную функцию в жизни человека – это один из самых главных стимулов для расширения видения мира, приобретения знаний, нового опыта.
Эта сила, движущая и побуждающая познавать, входит в семерку базовых эмоций по Кэрроллу Изарду.
Состояние интереса люди обычно испытывают намного чаще чем другие эмоции. А без интереса к чему-либо человеку начинает становится скучно, что впоследствии ведет к монотонности и неудовлетворенности жизнью.
Веселье – одно из основных эмоциональных состояний человечества. Для веселого состояния характерна беззаботность, смех или улыбка, подвижность тела и поднятие уровня жизненных сил. Человек, который испытывает веселье очень близок к радости и энтузиазму – высоким эмоциональным тонам (по шкале Р.Хаббарда).
Как правило, веселье сопровождается повышением эндорфинов в крови.
Мера веселья – это радость, как процесс удовлетворения от выполненного действия.
Дети и молодые люди часто веселятся с поводом и без, что говорит о благополучии и целостности организма.
Веселье может могут вызывать как внешние факторы, так и представления о них.
Эйфория – состояние сильного возбуждения, восторга и радости. Это переживание может ощущаться как внезапный прилив счастья, оптимизма и душевного подъема. Это сильный и острый всплеск прекрасного настроения, заполняющего человека полностью, часто с потерей контроля и самообладания.
Играющие дети часто испытывают эйфорию.
У взрослых это состояние может появлятся независимо от здоровья, даже при усталости или заболеваниях.
Недолговечные эпизоды эйфории хороши своей бодростью, склонностью позитивно реагировать на ситуации, чувством беззаботности. Если состояние эйфории беспричинно и затягивается надолго – следует обратится к врачу.
Воодушевление – эмоциональное состояние окрыленности и желания что-то делать. Именно из воодушевления может развиться вдохновение. Оно также похоже на эйфорию, но без эмоциональной перегрузки. В отличии от вдохновения, пребывать в состоянии воодушевления можно довольно долго.
Чем полезно воодушевление?
А если начнете слушать собеседника с воодушевлением – знайте, вы используете один из гармоничных способов для воздействия на человека, при этом не доминируя над ним.
Удовольствие – приятное переживание, относящееся к субъективным. Это ощущение контролируется определенными участками головного мозга.
Кен Кейс определил удовольствие, как продукт работы одного из центров сознания вместе с центром пользы, блага и прочими.
Удовольствие очень многогранно:
Удовольствие по Фрейду. Поведение младенцев и малышей регулируется главным образом по принципу удовольствия. По мере взросления, приходит понимание, что желания часто расходятся с реальностью и это приводит к тому, что ребенок учится получать удовольствия соотнося их с возможностями.
Счастье – состояние полного внутреннего удовлетворения человека. Счастливый человек принимает свою жизнь, условия и быт, окружение и ситуации. Фактом остается то, что счастливыми себя называют те, кто не просто испытал блаженные состояния, а в основном те, кто имеют стабильно положительное мироощущение. То есть это понятие довольно субъективное.
Психологи Соня Любомирски и Кен Шелдон определили три группы факторов, определяющих индивидуальные различия в оценке людьми их собственного счастья:
Так или иначе счастье – удел каждого человека на земле.
Радость – положительное эмоциональное состояние, характеризующее возможность удовлетворить актуальную потребность. Радость очень многогранна. От ощущения удовольствия в теле до высокого душевного чувства.
Причиной для радости становятся как люди, предметы и события, так и абстрактные понятия – созерцание красоты, познание мира, творчество, и даже беспричинная радость бытия.
Исследователи эмоций различают два типы радости по интенсивности переживания: активная – сильная, бурная радость; пассивная – тихое, более слабое проявление радости. Но заметьте, что абсолютно пассивной радости не может быть, так как это всегда состояние нервного возбуждения.
Страсть – сильнейший эмоциональный всплеск, который тяжело поддается контролю и значительно воздействует на мыслительные и поведенческие реакции человека.
Объекты страсти самые разные – люди, предметы, идеи, мысли, концепции.
В страсти интересно то, что сама по себе она нейтральна. Только тот, кто ее испытывает дает положительную или отрицательную эмоциональную окраску. Э.Фромм разделил все страсти на : рациональные – такие, которые несут радость и смысл существования, способствуя самоутверждению человека (например, любовь, творчество); иррациональные – наоборот ведут к истощению сил, уничтожают целостность, лишая желания искать себя в этом мире (например, жадность, тщеславие).
Азарт – эмоция сильного интереса и упорного желания начать или продолжать действие, которое должно принести успех. Очень сильная вовлеченность в предмет азарта.
Азарт бывает разным:
Ресурсный – с высокой эффективностью действий: при занятии любимым делом; азарт предпринимателя; при обучении.
Разрушительный – отсутствие самоконтроля: игроки в казино, компьютерные игроки. Это очень сильная эмоция, способная двигать человека к развитию, но также и побуждать к сомнительным и ненужным ситуациям.
Уверенность – состояние отсутствия сомнения. Можно выделить два полюса уверенности : негативный – когда отсутствует страх ошибок; позитивный – когда реально присутствуют сознательные причины для твердого согласия.
Можно быть уверенным в себе, принимая активную позицию в жизни и действовать даже тогда, когда неуверенные люди опускают руки.Можно быть уверенным в других людях и связанных с ними отношениями, событиями.
Уверенность имеет три составляющие: чувство – внутреннее ощущение силы, поведение – демонстрация действия, решительность – полная определенность. Обычно женщины, говоря о своей уверенности, имеют в виду чувство. Мужчины – поведение.
Оптимизм – способ позитивного восприятия мира. Все происходящее вокруг принимается в положительном ключе. Оптимистически настроенный человек будет доверять людям и улыбаться даже если трудно, потому и судьба скорее всего улыбнется в ответ. Он умеет управлять вниманием и берет верх над обстоятельствами.
Такой человек – находка для близкого окружения! Ведь он найдет выход из любой ситуации и открыт к решению разных задач.
Вдохновение – состояние легкости, энтузиазма, творческого подъема. В такие моменты человек чувствует, что ему все под силу, все получается. Поднимается уровень производительности и энергичности. Эмоциональная и познавательная сфера человека соединяется и направляется на выполнение единой задачи, часто творческой. Именно в таком процессе могут приходить озарения.
Энтузиазм – позитивная эмоция, качество, состояние воодушевления, при котором человек хочет и совершает активные действия по достижению определенных целей. Это чувство рождается изнутри. Внешние факторы не смогут вызвать истинный энтузиазм. Такой человек “горит” идеей, готов ее осуществить во что бы то ни стало. Он мотивирован, энергичен и уверен.
Энтузиазм – один из высших эмоциональных тонов по шкале Р.Хаббарда.
Блаженство – высшая степень счастья. Характеризует состояние наслаждения, радости и невозмутимости. Это счастье без причины. Наслаждение от принятия того, что уже есть. Является предельным состоянием бытия. Чем больше человек познает себя, углубляясь в развитие внутренних качеств, тем более высок уровень блаженства. И даже если это переживание было кратким или одиночным, вы все же узнаете его и вполне этого будет достаточно, чтобы поменять вашу жизнь.
Терпимость – это то, как мы относимся к интересам, проявлениям и верованиям других людей. Терпимость выражается в стремлении достичь понимания, согласования в множестве идей, точек зрения, используя гармоничные инструменты взаимодействия – разъяснения, воспитание и т.п. Проявляя терпимость человек показывает свое расширенное восприятие мира во всем его разнообразии форм, культурных традиций, проявлений индивидуальности. Это активная позиция принятия человека , его прав и ценностей.
Великодушие – способность прощать слабости и другим и себе. Качество, которое совмещает проявления щедрости и доброты. Является противоположностью к эгоистичности. Великодушность также может проявляться как желание заботиться о других в сложной ситуации. Бескорыстие, снисходительность, способность осознанно поставить свои интересы ниже, чем интересы другого человека, если того требует ситуация.
Сочувствие – умение прочувствовать эмоции другого человека по поводу его переживаний и жизненных трудностей. Уметь стать на место человека и понять его, не включая жалость. Ведь сочувствие предполагает также наличие уважение к вашему собеседнику – объекту сочувствия. Вы становитесь отзывчивым к чужому опыту, боли и страданиям. При этом не превозносите себя над другим человеком.
Прощение — это когнитивный и эмоциональный процесс,сопровождающийся освобождением обиды и связанных с этим чувствами. Мы можем прощать человека или группу людей, независимо от того, заслуживают ли они этого. Решение сознательно отпустить и простить несет и физическую и психологическую пользу, добавляя душевный покой, уверенность, сострадание и оптимистический настрой к жизни.
Исследуя активность мозга людей ,которые представляли прощение, видно, как в этом процессе задействуются нейронные цепи, отвечающие за эмпатию. Такое проявление человечности уменьшает депрессивные состояния, тревогу, нездоровый гнев, симптомы ПТСР. Умение прощать – навык, которому может научится каждый.
Recent Comments