Обрати сторінку

У М. Арнольд як пізнавальна детермінанти емоцій виступає інтуїтивна оцінка об’єкта. Емоція, як і дія, слідує за цією оцінкою. “Спочатку я бачу щось, потім я уявляю, що це “щось” небезпечно, – і як тільки я уявляю це, я налякана і біжу”. Таким чином, за Арнольдом, ми боїмося тому, що вирішили, ніби нам загрожують. Вона вважає, що як тільки людина безпосереднім та інтуїтивним способом прийде до висновку, що тим чи іншим предметом варто опанувати, він одразу відчуває привабливість цього предмета. Як тільки людина інтуїтивно робить висновок, що щось загрожує їй, вона відразу відчуває, що воно набуло відразливого характеру і що його потрібно уникнути. Тенденція діяти, що виникає, будучи вираженою різних тілесних змінах, і переживається як емоція. Оцінка, за Арнольд, характеризується миттєвістю, безпосередністю і ненавмисністю, тобто інтуїтивністю. 

 

У концепції Р. Лазаруса центральною також є ідея пізнавальної детермінації емоцій. Він вважає, що когнітивне опосередкування є необхідною умовою появи емоцій. Однак він критикує М. Арнольд за те, що поняття «оцінка» залишається у неї суб’єктивним і не пов’язується з фактами, що піддаються безпосередньому спостереженню, що веде до ігнорування питання про умови детермінування оцінки. Крім того, Лазарус не погоджується з Арнольд з приводу того, що оцінка визнається нею чуттєвою (емоційною) за характером.

 

Два положення є головними у концепції Лазаруса:

  1. кожна емоційна реакція, незалежно від її змісту, є особливою функцією пізнання або оцінки;
  2.  емоційною відповіддю є деякий синдром, кожен із компонентів якого відбиває якийсь важливий момент у загальній реакції.

 

Центральним поняттям концепції Лазаруса є «загроза», яка розуміється як оцінка ситуації на основі попередження майбутнього зіткнення (конфронтації) зі шкодою, причому попередження засноване на сигналах, що оцінюються за допомогою пізнавальних процесів. По суті, Лазарус розглядає афективні реакції, а не тільки переживання, тому що для нього емоція, судячи з першої та особливо останньої роботи, є синдромом, що включає три основні групи симптомів – суб’єктивні переживання, фізіологічні зрушення та моторні реакції.